Текст підготовлено для Децентралізації.

Звідки беруться стихійні сміттєзвалища? Часто вони виникають тому, що в громадах не вивозять побутові відходи централізовано. Іще частіше – бо люди не хочуть користуватися такими послугами, а тим більше – платити за них.  

Місто Рожище на Волині й селище Велика Димерка на Київщині мали такі ж проблеми й захотіли їх вирішити. Як це зробити, коли універсальних політик з управління відходами немає? З цим питанням вони звернулися до Центру спільних дій. Робота почалася, проте її перервало широкомасштабне вторгнення. 

Майже вся Великодимерська громада потрапила в окупацію. У цей час Рожищенська громада стала безпечним хабом для українців, які шукали прихисток. Як ці громади не тільки подолали виклики війни, а й зуміли перебудувати таку важливу й, разом із тим, недооцінену сферу, як управління відходами – читайте в нашому матеріалі.  

Раніше ми також розповідали, як громади реформують сфери освіти та охорони здоровʼя. 

Російське сміття – це не лише про солдатів 

Співпрацю з Великою Димеркою щодо управління побутовими відходами Центр спільних дій розпочав у 2021 році. Аналітики провели опитування жителів у цій сфері і підготували для громади аналітичний документ. На основі цього селищна рада мала б змогу приймати якісні та ефективні рішення. Але російське вторгнення зіпсувало всі плани. А спільні напрацювання стали просто неактуальними, бо проблеми кардинально змінилися. 

Левова частка – 18 із 23 населених пунктів громади – опинилися в російській окупації. Тут були великі бої та руйнування. Замість вивезення відходів та сортувальних ліній постали гори відходів від зруйнованих будинків і підприємств. Заступник селищного голови Олександр Куценко констатує – росія принесла стільки руйнувань, що давати раду будівельному сміттю доведеться ще кілька років.  

“На сьогодні ми вивезли понад 800 кубів будівельних відходів на полігони тимчасового зберігання. Це все зібрали з вулиць, бо в нас було дуже багато прильотів. У громаді 244 будинки знищені повністю. На вивіз сміття з 2024 року в черзі – 75 будинків”, – описує ситуацію Олександр Куценко. 

У комунального підприємства бракувало потужностей, щоб впоратися із цим усім. Тож місцеве самоврядування провело тендер, і тепер зовнішній оператор з власною технікою забирає й вивозить будівельне сміття.  

Та проблема в тому, що до цього полігону треба їхати на інший кінець Києва, за 50 км. Це дорого, тож громада придумала вихід. Оскільки будівельні відходи в них – це, в основному, бетон, цегла, деревина, шифер і метал, то їх доцільніше переробити, а не захоронити.  

Для цього, розповідає Олександр Куценко, у Великій Димерці хочуть побудувати мобільний завод із перероблення будівельного сміття. І вже шукають фінансування, щоб розробити проєктну документацію.  

Щоб допомогти деокупованій громаді залучити додаткові ресурси, у Центрі спільних дій оперативно змінили напрям співпраці, зокрема допомагали Великій Димерці із пошуком міст-побратимів. Та наразі громада хоче зосередитися на управлінні побутовими відходами й активно працює над цим напрямком.  

Наприклад, зараз за екологічною програмою в громаді закуповують 50-літрові баки для сортування сміття в школах. Крім того, вже з весни наступного року планують відновити роботу сміттєсортувальної лінії, яка не працювала через вторгнення росії.  

Після окупації громада має чимало викликів, і сміття – один із них.  

Чисте місто або зайва чашка кави? 

Співпрацювати з Рожищем, що на Волині, Центр спільних дій почав у травні 2021 року. В соцмережах рожищани скаржилися на стихійні сміттєзвалища й те, що сміттєзбірні майданчики ніхто не обслуговує. Це типові проблеми, коли в громаді не вивозять, не сортують і не переробляють відходи. 

Місцеве самоврядування кивало на людей. “Найбільша проблема для нашої громади – те, як жителі користуються сміттєзвалищами. Мало хто охайно висипає сміття там, де треба”, – розповідає заступник міського голови Віталій Поліщук. Тож і сама дорога до сміттєзвалища зрештою стає смітником. 

Та з іншого боку, поки що не всі мешканці громади мають доступ до вивозу відходів. А влада не пояснювала, навіщо це робити, чому за це беруть гроші, а тим більше — навіщо взагалі сортувати сміття.  

Під час роботи з Центром спільних дій ситуація почала змінюватися на краще. Перш за все, усі стихійні сміттєзвалища в громаді ліквідували, хвалиться Юрій Міщук, начальник комунального підприємства “Дільниця Благоустрою”.  

Місцева влада зрозуміла, що боротися із поодинокими стихійними сміттєзвалищами – неефективно. Треба зробити так, щоб вони не виникали. А для цього люди повинні мати доступ до самої послуги вивезення побутових відходів. І розуміти, чому це для них важливо – настільки, що варто заплатити за це кількадесят гривень. 

Юрій Міщук пригадує, що раніше послуга коштувала 26 гривень 30 копійок на місяць, зараз – 34 гривні 60 копійок. “Для порівняння, чашечка кави може обійтися у 50 гривень. А ми чотири рази на місяць вивозимо сміття за менш ніж 40 гривень”, – пояснює він. До того ж комунальники узгодили з мешканцями зручний для них графік вивезення. 

Іноді мешканці сіл усе ще підкидають своє сміття у баки в місті. За те, щоб вивезти його на полігон, комунальне підприємство “Дільниця Благоустрою” платить з власної кишені. Тож комунальники на місцевих зборах терпляче роз’яснюють, чому ліпше чесно за це заплатити. А контролери особисто спілкуються з жителями громади: пояснюють, на що ідуть сплачені тарифи і як відходи шкодять довкіллю. 

Як нові закони допомагають рожищанам зі сміттям? 

З липня 2023 року діють нові правила управління відходами в громадах. “Аналітики Центру спільних дій допомогли нам зрозуміти суть нововведень – як далі працювати та з чого почати, щоб система працювала на користь мешканців”, – ділиться заступник мера Рожища Віталій Поліщук. 

Перш за все, Центр спільних дій разом з управлінцями громади напрацював нову місцеву політику та рекомендації з розробки місцевого плану управління відходами, зібрав необхідні дані та розрахував показники. “Без чіткого плану місцеве самоврядування не зможе дієво вирішувати проблеми. Все має бути вивіреним, оскільки у громад немає стільки грошей, щоб дозволити собі помилятися. Крім того, з розробленим та затвердженим планом можна подаватися на гранти від обласного фонду чи Державного фонду регіонального розвитку”, – пояснює регіональний аналітик Андрій Карпенко.  

Громада доклала зусиль і отримала додаткові гроші, які вклала у необхідну для прибирання техніку – новий автонавантажувач і сучасну машину для вивозу сміття. Бо неможливо тримати велику територію в чистоті, коли старезні авто постійно ламаються та зʼїдають час і гроші на ремонти. 

Отже, що ми маємо в результаті? Рожище поступово переходить на якісно новий рівень управління відходами. Громада не лише позбулася стихійних сміттєзвалищ, а й поступово впроваджує централізоване вивезення сміття в селах громади. Так маленькими кроками кардинально змінюють безнадійну, як колись здавалося, ситуацію. 

Якщо ви хочете ефективно впровадити законодавчі зміни у сфері управління відходами своєї громади, то в пригоді стане еконавігатор для громад. У документі пояснюють нову термінологію й зазначають дедлайни із впровадження нової політики. А успішні кейси демонструють, що війна – не перешкода для змін на краще.