Постанова Кабінету Міністрів України № 736 від 4 червня 2026 року

На кого вплине: громадян України або їхніх законних представників, Міністерство закордонних справ, Державну міграційну службу, Держприкордонслужби, Службу безпеки України.

Що змінює:

  • запроваджує окрему процедуру оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для тих, хто народився на окупованій території і не має запису в українських реєстрах, фактично визнаючи, що стандартна процедура документування для цієї категорії людей не працює;
  • визначає п’ять дипломатичних установ, уповноважених оформлювати такі посвідчення: посольства у Білорусі, Грузії, Вірменії, Казахстані та три установи в Туреччині, тобто країнах, через які найімовірніше переміщуються люди з окупованих територій;
  • встановлює дворівневу процедуру встановлення особи: спочатку перевірка через державні реєстри та бази даних; якщо ідентифікувати не вдається — застосовується опитування свідка з числа родичів особисто або у режимі відеоконференцзв’язку;
  • обмежує строк дії посвідчення трьома місяцями і забороняє його продовження або повторне оформлення в іншій установі — документ діє виключно для одноразового перетину кордону з метою в’їзду в Україну;
  • передбачає безоплатне оформлення і максимальний строк процедури — два місяці з дня подання заяви;
  • надає СБУ право заблокувати оформлення посвідчення без пояснення підстав.

Що так:

Постанова вирішує реальну і болючу проблему: діти, народжені на окупованих територіях після 2014 року, часто не мають жодних українських документів і опиняються в правовому вакуумі, адже вони є громадянами України за народженням, але держава фактично не може їх ідентифікувати.

Гнучкість процедури встановлення особи через свідків і відеозв’язок — правильне рішення для людей, які фізично не можуть зібрати стандартний пакет документів. Безоплатність і двомісячний строк розгляду — це адекватні параметри для гуманітарної за своєю суттю процедури.

Що не так:

Право СБУ відмовити в оформленні посвідчення без будь-якого пояснення і без чіткої процедури оскарження саме цієї підстави є проблемою. Адже людина, яка прагне повернутися в Україну, може отримати відмову і не дізнатися чому, а оскаржити цю відмову в судовому порядку є надзвичайно складно.

Географія установ є вузькою: вона охоплює найбільш очевидні маршрути, але виключає країни ЄС, де перебуває значна частина людей з окупованих територій, які хочуть повернутися через Захід, а не через Туреччину чи пострадянський простір.

Посвідчення діє лише для в’їзду і не вирішує питання подальшої документації після перетину кордону: що відбувається з людиною після того, як вона в’їхала в Україну з тримісячним документом, порядок не регулює.

Що натомість:

Підстава для відмови у вигляді «застереження СБУ» потребує або конкретизації з визначенням категорій ризику, що є підставою для застереження, або хоча б закритого механізму перегляду такого рішення незалежним органом, щоб унеможливити довільне блокування повернення громадян.

Географію установ доцільно розширити щонайменше на одну-дві країни ЄС, наприклад, Польщу або Німеччину, де сконцентрована значна українська діаспора і де можуть перебувати люди з окупованих територій.

Порядок потребує доповнення нормою про те, що відбувається після в’їзду: автоматичне направлення до органів ДМС для оформлення повноцінних документів із визначеними строками і без додаткового підтвердження тих самих обставин, що вже були перевірені дипломатичною установою.

Що відбулося:

Постанова є вузькоспеціалізованим, але важливим документом: адже відкриває дорогу додому для категорії людей, які через обставини народження і окупації опинилися в правовому глухому куті.