Постанова Кабінету Міністрів України № 728 від 4 червня 2026 року

На кого вплине: внутрішньо переміщених осіб, органи місцевого самоврядування, обласні адміністрації, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України; міжнародні і національні неурядові організації.

Що змінює:

  • зобов’язує проводити моніторинг відповідності об’єкта мінімальним вимогам ще до його включення до переліку місць тимчасового проживання, тобто перевірка якості тепер передує заселенню, а не відбувається постфактум;
  • розширює коло учасників моніторингу: поруч із міжнародними НУО до нього тепер залучаються й національні неурядові організації, а також ВПО і їхні об’єднання;
  • зобов’язує обласні адміністрації надавати Мінсоцполітики актуальну інформацію про кількість ліжко-місць і осіб, що проживають у кожному місці, що дозволить вести централізований облік і оперативно перерозподіляти вільні місця;
  • продовжує строк для укладення договору з мешканцем з 60 до 90 календарних днів у випадку відсутності документів;
  • закріплює право ВПО отримати письмове повідомлення про заплановане переселення не пізніше ніж за чотири тижні, що раніше не було гарантовано;
  • деталізує підстави для розірвання договору і виселення, одночасно встановлюючи широкий перелік захищених категорій, яких не можна виселити через відсутність зайнятості:
    • доглядачі дітей до шести років;
    • батьки трьох і більше дітей;
    • особи з інвалідністю, та люди, що їх доглядають;
    • особи з тяжкими хворобами;
  • встановлює, що після визначення дати завершення бойових дій у населеному пункті, з якого переміщена особа, договір може не продовжуватися, але лише з урахуванням безпекової ситуації, стану житла і індивідуальних обставин сім’ї.

Що так:

Вимога про попередній моніторинг перед включенням об’єкта до переліку є принципово важливою: до цього траплялися ситуації, коли ВПО заселяли в місця, що не відповідали мінімальним стандартам, і приводити їх до ладу доводилося вже після заселення.

Залучення національних НУО і самих ВПО до моніторингу — важливий крок до більшої підзвітності системи перед тими, кого вона обслуговує.

Чотиритижневе попередження про переселення захищає людей від раптового виселення, яке до цього було реальним ризиком при зміні статусу об’єкта.

Широкий перелік захищених категорій, яких не можна виселити через зайнятість, є соціально виваженим: держава визнає, що вимога щодо працевлаштування не може застосовуватися однаково до матері трьох дітей і до здорової людини без обов’язків догляду.

Що не так:

Норма про непродовження договору після визначення дати завершення бойових дій у населеному пункті походження ВПО містить занадто багато оціночних понять. На практиці це може означати як надмірно жорсткий підхід з боку керівника місця проживання, так і повну відсутність контролю, залежно від людського фактора.

Строк виселення після припинення договору тривалістю 15 календарних днів є критично коротким для сімей з дітьми, людей з інвалідністю або тих, хто не має куди йти: за два тижні знайти альтернативне житло в умовах війни є практично нереальним завданням.

Централізований облік ліжко-місць, що вводиться, є правильним інструментом, але порядок не визначає, як саме ця інформація буде використовуватися для перерозподілу людей між місцями проживання і чи матимуть ВПО право на таке перенаправлення.

Що натомість:

Норму про непродовження договору після визначення дати завершення бойових дій потрібно доповнити чіткою процедурою: хто проводить оцінку безпекової ситуації і придатності житла, в які строки, яким документом оформляється рішення і як його можна оскаржити.

Строк виселення після припинення договору варто збільшити щонайменше до 30–60 днів для сімей з дітьми, людей з інвалідністю та осіб похилого віку, а також передбачити обов’язок керівника місця проживання надати інформацію про альтернативні варіанти розміщення до прийняття рішення про виселення.

Централізований реєстр вільних місць, що формується, має бути доступний не лише Мінсоцполітики, але й самим ВПО, хоча б у формі публічного пошуку на сайті, щоб людина могла самостійно знайти місце в іншій громаді без залежності від адміністративного направлення.

Що відбулося:

Постанова комплексно уточнює порядок, який діє з 2023 року і за цей час зіткнувся з реальними практичними проблемами — від заселення в непридатні приміщення до раптових виселень без попередження. Більшість змін є відповіддю саме на ці задокументовані проблеми, що свідчить про певну зворотну реакцію системи на практику.

Водночас ключові ризики — розмитість підстав для виселення після офіційного визначення дати завершення бойових дій і короткий строк на звільнення приміщення, залишаються невирішеними і можуть стати джерелом конфліктних ситуацій.