Постанова КМУ № 723 від 4 червня 2026 року

На кого вплине: внутрішньо переміщених осіб; органи місцевого самоврядування, військові адміністрації; Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство цифрової трансформації України, Пенсійний фонд України.

Що змінює:

  • розширює перелік підстав для відмови у наданні житлового ваучера. Тепер у допомозі відмовляють також:
    • тим, хто після 24 лютого 2022 року продав або іншим чином припинив право власності на житло;
    • хто вже отримав державну підтримку за іпотечними кредитами через програми ПАТ «Українська фінансова житлова компанія» або постанову № 998 (програма компенсації іпотечних виплат для ВПО та мешканців прифронтових територій, чиє житло постраждало від бойових дій);
    • тим, хто зареєстрував місце проживання на окупованій території вже після початку окупації;
  • встановлює конкретну дату 24 липня 2026 року, як граничний строк для нотаріального посвідчення певних дій у рамках програми;
  • передає функцію розгляду заяв від обласного рівня до місцевого: тепер заява розглядається комісією за місцем проживання ВПО відповідно до довідки про взяття на облік;
  • встановлює чіткий строк розгляду заяви — 30 календарних днів;
  • запроваджує перехресну верифікацію між реєстрами: Мінцифра і Мін’юст перевірятимуть факти припинення права власності на житло з лютого 2022 року, ПФУ — факти використання іпотечної держдопомоги, Мінфін здійснюватиме поточну і ретроспективну верифікацію до моменту використання ваучера.

Що так:

Логіка змін є зрозумілою і виправданою: житловий ваучер — це допомога для тих, хто справді не має де жити, а не для тих, хто вже отримав іншу державну підтримку або самостійно розпорядився своїм майном.

Норма про відмову тим, хто продав житло після лютого 2022 року, закриває реальну прогалину, яка теоретично дозволяла продати квартиру, а потім претендувати на ваучер як «особа без житла».

Передача розгляду заяв на місцевий рівень є правильним кроком: обласна комісія фізично не може знати індивідуальних обставин кожного заявника, а місцева рада може.

Система перехресної верифікації між реєстрами, якщо вона запрацює технічно — є значно ефективнішим інструментом перевірки, ніж покладання на документи, подані самим заявником.

Що не так:

Найгострішою проблемою є повторювана в усіх ключових нормах застереження «за технічної можливості»: і перевірка реєстру нерухомості, і отримання даних від ПФУ, і верифікація Мінфіном, адже все це відбувається лише якщо системи технічно здатні взаємодіяти. Якщо ні — порядок електронної взаємодії «визначається держателями ресурсів», що фактично означає невизначеність. Людина при цьому не знає, за яким сценарієм розглядатиметься її заява.

Що натомість:

Застереження «за технічної можливості» потребує конкретного строку, до якого технічна взаємодія має бути запроваджена, і альтернативного механізму верифікації на перехідний період, зрозумілого і однакового для всіх заявників.

Що відбулося:

Постанова є технічним, але важливим уточненням програми житлових ваучерів для ВПО з окупованих територій: вона закриває кілька очевидних прогалин, що дозволяли отримати допомогу особам, які на неї не мали права, і одночасно намагається зробити верифікацію системнішою через міжреєстровий обмін даними.

Перенесення розгляду на місцевий рівень і фіксований строк у 30 днів — кроки в правильному напрямку. Реальна якість реформи визначатиметься тим, наскільки швидко технічна інфраструктура міжреєстрової взаємодії буде готова до роботи: поки вона не запрацювала повноцінно, значна частина норм постанови залишається умовною.