Постанова Кабінету Міністрів України № 867 від 1 липня 2026 року

На кого вплине: осіб з інвалідністю; роботодавців, підприємства трудової інтеграції та захищеного працевлаштування; заклади освіти і надавачів соціальних послуг; Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, Національну соціальну сервісну службу України, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Що змінює:

  • визначає механізм розподілу і використання коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю: він формується переважно з внесків роботодавців, які не виконують норматив працевлаштування, та санкцій за його невиконання;
  • встановлює пріоритетність фінансування у разі нестачі коштів:
    • навчання і перекваліфікація осіб з інвалідністю;
    • кібербезпека для осіб з інвалідністю I та II групи в рамках окремого експериментального проекту;
    • адміністративне забезпечення самого фонду;
    • компенсації роботодавцям і дотації;
  • розширює коло суб’єктів, які можуть отримати компенсацію: поряд із роботодавцями та підприємствами трудової інтеграції осіб з інвалідністю до нього включено надавачів соціальних послуг і суб’єктів освітньої діяльності у сфері неформальної освіти;
  • встановлює щоквартальну звітність отримувачів перед територіальними відділеннями фонду і зведену щоквартальну звітність фонду перед Мінсоцполітики та Нацсоцслужбою;
  • покладає контроль за цільовим використанням коштів на Нацсоцслужбу, а контроль за виконанням договорів з надавачами соціальних послуг — на територіальні відділення самого фонду.

Що так:

Пріоритизація видатків у разі недостатності коштів є обґрунтованим підходом. Надання пріоритету фінансуванню навчання та професійної перепідготовки осіб з інвалідністю перед компенсаціями роботодавцям відповідає логіці цільового використання коштів Фонду, за якої першочергове фінансування спрямовується безпосередньо на підтримку осіб з інвалідністю.

Включення надавачів соціальних послуг і суб’єктів неформальної освіти до кола отримувачів розширює інструментарій підтримки: людина з інвалідністю може отримати не лише допомогу з працевлаштуванням, а й соціальні послуги та освіту, профінансовані з одного джерела.

Важлива норма про збереження невикористаних коштів для покриття витрат у наступному бюджетному році, адже це захист від ситуації, коли залишки автоматично повертаються до загального бюджету і фонд втрачає накопичений ресурс.

Що не так:

Порядок не визначає граничних часток розподілу коштів між напрямами, що робить реальний розподіл повністю залежним від розсуду Мінсоцполітики і пропозицій фонду без будь-яких орієнтирів.

Що натомість:

Доцільно передбачити публічну звітність не лише всередині системи, а й назовні, хоча б у формі щорічного публічного звіту фонду з розбивкою витрат за напрямами і результатами, доступного для осіб з інвалідністю та їхніх організацій.

Що відбулося:

Постанова є підзаконним актом, що операціоналізує механізм управління фондом, кошти якого формуються саме з порушень нормативу, тобто чим більше роботодавців ігнорують квоту, тим більше коштів потенційно надходить до фонду. Ця парадоксальна логіка існує давно, але порядок її не усуває.

В умовах, коли одночасно запроваджується механізм подвійного зарахування як стимул для роботодавців і посилюється контроль через Держпраці, обсяг надходжень до Фонду може як зрости, так і зменшитися.

Реальна ефективність фонду визначатиметься не стільки процедурами розподілу коштів, скільки тим, наскільки вони трансформуються у реальні послуги, професійну підготовку та можливості для осіб з інвалідністю, а не спрямовуються переважно на забезпечення функціонування самої системи.