Заборонити депутатам вести трансляції засідань парламенту 

Законопроєкт 9005 від 09.02.2023 

Хто зареєстрував: група народних депутатів з різних фракцій на чолі з керівництвом парламенту: Русланом Стефанчуком, Олександром Корнієком та Оленою Кондратюк.   

На кого впливає: народних депутатів, громадян. 

Що змінює:  

  • забороняє нардепам на час воєнного стану поширювати інформацію про час, місце, перебіг і результати пленарних засідань раніше, ніж через годину після закриття засідання чи оголошення перерви; 
  • якщо народний депутат порушить цю заборону, Верховна Рада після висновку регламентного комітету може позбавити такого парламентаря права брати участь у засіданнях до п’яти днів. За цей час він не буде отримувати винагороду; 
  • за пропозицією головуючого чи іншого члена парламенту, яку підтримали 150 чи більше парламентарів, депутат-порушник зобов’язаний покинути пленарне засідання. 

Чому важливо: через закритість парламенту і відсутність зв’язку з виборцями окремі народні депутати через соціальні мережі фактично у режимі реального часу повідомляють про дати засідань, порядок денний та ухвалені рішення. 

Що так: послідовність політики парламенту. Попри те, що сам факт закритості Верховної Ради – надзвичайно негативна тенденція, така політика має бути послідовною. Немає сенсу обмежувати доступ до інформації про депутатів чи прямих трансляцій засідань, якщо цю заборону можна обійти дописом у соціальних мережах. 

Що не так:  

  • чергове зменшення публічності парламенту. Виборець вже суттєво обмежений у доступі до інформації про роботу Верховної Ради. У разі ж ухвалення цього проєкту, громадяни втратять навіть мінімальну можливість впливати на ухвалення рішень; 
  • відсутність чітко прописаної процедури за що саме каратимуть і як будуть доводити вину депутатів. Як наслідок, це може призвести до зловживань і покарання лише “незручних” парламентарів; 
  • надзвичайно низька кількість необхідних голосів для зобов’язання депутата-порушника покинути засідання. У разі ухвалення, 150 депутатів можуть вигнати із зали засідань усю парламентську більшість і саботувати роботу інституції. 

Що натомість: чіткіше прописати процедури та збільшити кількість голосів, яка необхідна для зобов’язання депутата покинути засідання, принаймні до 226 – більшості від конституційного складу.