Проєкт Закону  № 8263 від 05.12.2022 р. 

Хто ініціював: Президент України. 

Стадія: Закон прийнято та направлено на підпис Президенту. 

На кого вплине: мешканців України, Верховну Раду, Кабмін, органи місцевого самоврядування.  

Що змінює: 

  • Визначає, що:  
    • містами є населені пункти з переважно компактною забудовою та чисельністю мешканців не менше 10 000 осіб; 
    • селищами є населені пункти із переважно садибною забудовою та чисельністю мешканців понад 5 000 осіб. Населені пункти з чисельністю мешканців до 5000 осіб є селами; 
  • передбачає існування поселень – місць компактного проживання людей за межами населеного пункту, які не мають сталого складу населення; 
  • під час утворення, ліквідації чи віднесення населеного пункту до іншої категорії враховуються історичні, географічні, соціально-економічні, природні, екологічні, етнічні, культурні умови місцевості, якість та доступність адміністративних послуг, ефективність та якість управління, демографічна ситуація, транспортна доступність, наслідки стихійних лих, техногенних аварій та воєнних дій; 
  • надає Верховній Раді повноваження утворювати та ліквідовувати райони, змінювати їхні межі та визначати їхні адміністративні центри; 
  • населений пункт може бути ліквідований, якщо із часу зняття із реєстрації місця проживання його останнього мешканця минуло три роки або якщо його включено до складу іншого населеного пункту; 
  • селища до категорії міст і навпаки відносить Верховна Рада за поданням Кабміну, а селища до категорії сіл і навпаки відносить Кабмін одноосібно; 

Що так:  

  • виконує вимоги Конституції щодо врегулювання питань територіального устрою саме законом, а не підзаконними актами, як це було раніше; 
  • чітко врегульовує порядок та підстави утворення, ліквідації районів, населених пунктів та зміни категорії населених пунктів. 

Що не так: 

  • жорстка прив’язка для визначення категорії населеного пункту до кількості мешканців є невиправданою, оскільки:  
    • чимало населених пунктів із населенням меншим за 10 000 осіб є містами впродовж щонайменше кількох останніх століть. Їхнє переведення до категорії селищ буде невиправданим і необґрунтованим; 
    • через різке скорочення населення, його масове вимушене переміщення всередині країни внаслідок війни значна кількість населених пунктів втратить статус міст, хоча їхні мешканці ведуть міський спосіб життя; 
  • визначення селища як населеного пункту із переважно садибною забудовою не відповідає реаліям. Значна частина населених пунктів, які зараз є селищами міського типу мають компактну, а не садибну забудову. Вони будуть підпадати під визначення “селище” лише через кількість населення; 
  • внутрішні суперечності в законі: норми щодо визначення терміну «місто», «селище» та «село», які пов’язують визначення типу населеного пункту виключно із кількістю мешканців та типом забудови, суперечать нормам Закону, у яких вказано, що для визначення категорії населеного пункту мають також враховуватись історичні, географічні, соціально-економічні, природні, екологічні, етнічні, культурні фактори та інші; 
  • якість та доступність адміністративних послуг, ефективність та якість управління, демографічна ситуація, транспортна доступність, наслідки стихійних лих, техногенних аварій та воєнних дій не можуть бути критеріями для визначення категорії, до якої слід віднести населений пункт через те, що ці характеристики є доволі легко змінними; 
  • закон не заповнює правову прогалину щодо зміни адміністративних центрів областей, що є актуальним питанням з огляду на тривалу тимчасову окупацію адміністративних центрів Донецької і Луганської областей. 

Що натомість:   

  • ветувати закон; 
  • відмовитись від жорсткої прив’язки до кількості населення для визначення категорії населеного пункту; 
  • використовувати для визначення категорії населеного пункту копмлекс факторів таких як населення, тип забудови, основні сфери економічної активності мешканців, тип забудови та історичний статус населеного пункту.