Які важливі рішення ухвалювали депутати у другому кварталі

11 Липня 2022
Які важливі рішення ухвалювали депутати у другому кварталі
Головна > Аналіз рішень > Які важливі рішення ухвалювали депутати у другому кварталі

Робота Верховної Ради не припиняється, попри війну і загрози з боку росії. З початку повномасштабного вторгнення парламент збирався 11 разів. Далі читайте в ексклюзивному блозі для сайту 24 каналу.

І якщо спочатку нардепи майже одностайно ухвалювали закони, сьогодні такої єдності вже немає. Деякі проєкти хвацько ухвалюють конституційною більшістю, а окремі рішення проводять буквально на межі або й взагалі провалюють.

У цій статті ми проаналізуємо голосування за питання, які прямо впливають на людей та їхні долі під час війни, розв’язаної проти України росією. Йдеться про звільнення уповноваженої з прав людини, створення ДНК-реєстру громадян та реінтеграцію дітей у суспільство.

Звільнення Людмили Денісової з посади Уповноваженої з прав людини

Людмилу Денісову звинуватили у бездіяльності. Вона, начебто, не робила все можливе, щоб організувати гуманітарні коридори, провести обмін полонених чи запобігти примусовій депортації людей з окупованих територій. Їй також закидали, що вона без згоди поширювала подробиці про вчинені окупантами статеві злочини. Через це на неї поскаржились 144 медійниці, журналістки, правозахисниці, адвокатки та представниці громадських організацій, яких обурила риторика омбудсманки.
Ці аргументи були достатніми, щоб 234 депутати оголосили недовіру Людмилі Денісовій. Підтримали це рішення парламентарі зі “Слуг народу”, “Голосу”, “За майбутнє”, “Довіри”, а також вихідців з ОПЗЖ – “Платформи за життя і мир” та “Відновлення України”.

На кого це вплине і як

Уповноважений парламенту з прав людини – надважлива посада. Ця людина контролює, як правоохоронці виконують свою роботу, чи не зловживають під час затримань, чи не катують у відділках, чи не вбивають у в’язницях.

Особливу увагу омбудсман має приділяти діяльності поліцейських (понад 130 тисяч людей), працівників СБУ (приблизно 30 тисяч), працівників пенітенціарної служби (понад 22 тисячі), прокурорів (не більше 10 тисяч). Він мав би пильнувати за їхньою роботою, слідкувати, щоб вони не порушували права людини.

Від якісної роботи уповноваженого залежать життя в’язнів (приблизно 50 тисяч), затриманих, підозрюваних та й загалом людей (лише громадян – понад 41 мільйон). Він мав би захищати незалежно від того, що вони вчинили, адже, на відміну від росії, у нас цінують людську гідність. У 2021 році до омбудсмана звернулась 61 тисяча громадян щодо порушення своїх прав.

На негативні наслідки звільнення уповноваженої скаржиться правозахисник Сергій Перникоза:

Звільнення омбудсмана під час війни – це найгірше, що могли придумати депутати. Під час жахіть, які несе війна, робота інституції, яка покликана захищати права людини, щонайменше на місяць фактично зупинилась. Візити до місць несвободи не відбуваються, провадження уповноваженого не відкриваються, листи реагування на порушення прав людини у відповідні міністерства не надсилаються.

Звільнення уповноваженого має й політичні наслідки. Людмила Денісова систематично повідомляла про ймовірні факти зґвалтувань та сексуального насильства на окупованих територіях. Голосування за її звільнення вкупі з публічними сумнівами нардепів щодо достовірності поширеної нею інформації дали додаткові аргументи для ворожої машини пропаганди. Мовляв, сама Україна все заперечує, а отже, інформація про злочини і звірства в Бучі, Ірпені, Маріуполі – брехня.

Як мало би бути

У правовій демократичній державі такі рішення викликали б лише подив. Закони необхідно виконувати, і звільняти Людмилу Денісову у такий спосіб не варто було. І у законі про воєнний стан, і у профільному законі про уповноваженого є заборона припиняти чи обмежувати його повноваження в разі введення воєнного стану.

Необхідно було провести справжній відкритий конкурс серед правозахисників, обрати найкращого незалежного кандидата. Так можна було виправити вади роботи Людмили Денісової, про які казали нардепи, і запобігти потенційним зловживанням.

На жаль, цього не сталося. Спікер парламенту Руслан Стефанчук без конкурсу та консультацій вніс кандидатуру нардепа Дмитра Лубінця на посаду уповноваженого і парламент його оперативно призначив.

Крок до створення реєстру з даними ДНК злочинців

Народні депутати хочуть створити ДНК-реєстр, який, зокрема, допоможе протидіяти тяжким злочинам та ідентифікувати невпізнані трупи та зниклих безвісти, що в умовах війни особливо актуально. В цей реєстр депутати пропонують вносити такі дані:

  • підозрюваних у тяжких злочинах проти життя, здоров’я, статевої свободи, яким обрали запобіжний захід;
  • злочинців, які вчинили злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи;
  • військовослужбовців;
  • невпізнаних трупів і зниклих безвісти.

Парламентарі підтримали цю ініціативу у першому читанні й ще будуть її шліфувати. “За” проголосували 298 нардепів, але сайт Верховної Ради не містить інформації, хто і як саме голосував. Ще 29 квітня 2021 року Верховна Рада направляла законопроєкт на доопрацювання через побоювання правозахисників щодо можливих зловживань. Ми також наголошували на вадах ініціативи у нашому дайджесті.

На кого це вплине і як

Передусім законопроєкт впливатиме на військових: ЗСУ (принаймні 260 тисяч), Нацгвардії (не менше 60 тисяч), СБУ (приблизно 30 тисяч), Служби зовнішньої розвідки (не менше 4 тисяч). Їхні ДНК збиратимуть для потенційної ідентифікації зниклих безвісти і загиблих. Відбір даних відбуватиметься добровільно за заявою військового.
Стосується проєкт й поліцейських (понад 130 тисяч людей), прокурорів (не більше 10 тисяч), злочинців (близько 50 тисяч) та підозрюваних. Працівники правоохоронних органів зможуть збирати дані ДНК у “дрібних” злочинців, які погрожували вбивством, завдали побоїв чи легких тілесних ушкоджень, залишили когось у небезпеці чи провадили незаконну лікувальну діяльність.

Серед потенційних ризиків законопроєкту ймовірні зловживання та залякування. Слідчі зможуть відкрити кримінальну справу проти заздалегідь невинної особи, щоб зібрати її ДНК та шантажувати в майбутньому або навіть фальсифікувати справи. Існує також ризик перепродажу даних.

Ще одним ризиком є те, що держателем реєстру буде Міністерство внутрішніх справ. Воно зможе зберігати, оформляти та надавати іншим органам доступ до даних ДНК, а також надаватиме експертні висновки. Але це те міністерство, яке частково відповідальне за розслідування злочинів. Одним із прикладів їхньої роботи є справа Ріфмастера, якого звинувачували у вбивстві Павла Шеремета. Ніхто не зможе гарантувати, що заради потреби МВС не скористається новими повноваженнями недоброчесно.

Як мало би бути

ДНК-реєстри злочинців є поширеним явищем у світі, зокрема у Великій Британії, Канаді та Німеччині. Свою базу даних має Інтерпол. Вони можуть полегшити розслідування тяжких злочинів, тому ініціатива має сенс.

Але сумнівно, що для запобігання злочинності необхідно збирати геномну інформацію у підозрюваних і “дрібних” злочинців. Необхідно збирати дані тих, хто вчинив серйозні злочини та їхня вина доведена судом. Також реєстр має тримати міністерство, яке не буде зацікавлене у зловживаннях. Ймовірно, що це може бути Мін’юст. До другого читання ці вади ще можна виправити.

Створення Реєстру дітей, які потребують реінтеграції у суспільство

Через повномасштабне вторгнення росії постраждали дуже багато дітей. Окупанти їх вбивають, ранять, примусово депортують. Щоб ефективніше їм допомагати, депутати ухвалили законопроєкт, у якому пропонують розширити підстави, за яких діти отримують статус постраждалих унаслідок війни. Також планують створити Реєстр, який містив би інформацію про дітей, котрі потребують реінтеграції у суспільство. Законопроєкт підтримали у першому читанні 355 депутатів і будуть його доопрацьовувати.

На кого це вплине і як

Ініціатива стосується дітей із інвалідністю (понад 160 тисяч), сиріт та позбавлених батьківського піклування (на обліку таких приблизно 70 тисяч), а також дітей, які постраждали унаслідок війни (лише за час повномасштабного вторгнення офіційно таких – понад 900) та яких примусово депортувала росія (232 тисячі).

Якщо проєкт ухвалять в цілому, то діти, які втратили батьків, дім чи змушені були змінити місце проживання, теж матимуть статус постраждалих через війну. Це допоможе надавати психологічну допомогу, вести статистику і готувати додаткові аргументи проти росії у міжнародних судах.
Що стосується спеціального Реєстру дітей, які потребують реінтеграції у суспільство, то органи влади вестимуть облік дітей, які потребують підвищеної уваги від держави. Це мало б допомогти визначити кількість постраждалих, моніторити їхній стан та контролювати поточну ситуацію, щоб нікого не забули.

Водночас вже працює система “Діти”. Вона містить інформацію про сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, які перебувають у складних життєвих обставинах, які зазнали насильства тощо. Тому законопроєкт пропонує дублювати інформацію про окремі категорії дітей у кількох реєстрах.

Депутати обіцяють надавати правовий захист, пільги та гідні умови життя для постраждалих дітей. Але законодавці не визначили, яку допомогу буде надавати держава і у межах яких коштів. Наразі мотивації та сенсу отримувати відповідний статус немає.

Про це розповідає й представниця омбудсмена з питань дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина. Вона зауважила:

Сьогодні пільги для дітей, які постраждали унаслідок воєнних дій, є у вигляді вступу до вищого навчального закладу, оздоровлення і права на безкоштовне харчування у закладах освіти тощо. Але ці пільги часто здійснюються за кошти місцевих бюджетів, які не кожна громада може собі дозволити. Діти не мають залежати від спроможності громади.

Як мало би бути

У законопроєкті є ще багато що виправляти. Це стосується, зокрема, створення нового реєстру, який буде дублювати вже наявну інформацію, та пільг, які наразі держава не гарантує. Держава має захистити постраждалих дітей і допомогти їм, а не обмежитись обіцянками.

Шанси на покращення є. Аксана Філіпішина каже: “Багато експертних організацій висловили до законопроєкту низку зауважень. Були зауваження не тільки уповноваженого, а й Мінфіну, Науково-експертного управління парламенту, Мінсоцполітики. Парламентський комітет погодився з усіма, тому до другого читання можуть бути суттєві зміни”.