Ненасильницький спротив українців сповільнив наступ російських сил — дослідження

Ненасильницький громадянський спротив українців завадив російським силам досягнути своїх довгострокових цілей на окупованих територіях. Про це йдеться в дослідженні професора паризького Інституту політичних досліджень та Відкритого університету Каталонії Феліпа Даци.

Впродовж квітня 2022 року автор дослідження зафіксував 235 випадків громадянського спротиву українців, здебільшого у прифронтових та окупованих зонах. Це зокрема протести, відмова від співробітництва з окупаційною владою, ненасильницьке втручання.  Їх можна переглянути на інтерактивній мапі.

На ранніх стадіях окупації в частині міст мешканці щодня виходили на акції протестів. Російська армія виділила більше військ і використовувала поліцію, що спеціалізується на контролі натовпу, щоб посилити свій контроль. Ця ситуація послабила спроможність росіян мобілізувати війська на схід та облаштовувати оборонні позиції за межами цих міст, щоб зупиняти атаки Збройних Сил України.

Згодом відмова від співпраці з окупаційною владою стала ключовою для зупинки інституціоналізації військової окупації в Херсонській та Запорізькій областях. Політична відмова мерів та держслужбовців місцевих адміністрацій навесні допомогла запобігти організації сепаратистських псевдо-референдумів у цих населених пунктах. Соціальна відмова педагогів завадила планам культурної асиміляції українського населення. Економічна відмова від співпраці не дала російській армії збирати податки чи використовувати об’єкти громадської інфраструктури для посилення її оборонних позицій на кордонах Херсона та Запоріжжя.

Автор дослідження робить висновок, що на ранніх стадіях вторгнення на півночі та півдні Україні ненасильницьке перешкоджання танкам і військовим конвоям сповільнило просування російських військ. А системи альтернативної комунікації були ефективними для розпізнавання проросійських агентів і диверсантів у Києві, Чернігові та Сумах.

Також українці застосовували ненасильницький спротив із гуманітарною метою. Наприклад, на оточених територіях Чернігівщини та Сумщини місцеві активісти організували інформаційні мережі з фермерами й лісорубами, щоб знайти безпечні шляхи для довезення в місто гуманітарної допомоги, зокрема ліків.

Автор робить висновок, що для ефективного громадянського спротиву важливо розбудовувати місцеве самоврядування та політичну децентралізацію. А також гарантувати ефективну участь у процесах прийняття рішень для жіночих організацій та активістів, що очолюють ненасильницький громадянський опір у країні, адвокацію прав людини та просування медіації та організації діалогу.