Карантин вихідного дня: знову і на ті ж граблі

Кризові часи вимагають швидких і результативних рішень. Щоденні і вже такі звичні “антирекорди” кількості хворих на COVID-19, суспільне невдоволення та критика з боку народних депутатів змушує Кабмін ухвалювати непопулярні рішення, які мають зменшити швидкість поширення хвороби і допомогти медичній системі справитись з навалою нових випадків.

З цією метою, урядовці 11 листопада ухвалили рішення про посилення карантинних заходів, зокрема відмовились від адаптивного карантину і поширили на всю країну обмеження, визначені раніше для помаранчевої зони карантину. Але найбільшою, хоча й неконституційною, новелою є запровадження так званого “карантину вихідного дня”.

Відповідно до рішення, яке ухвалив уряд, з 00 годин суботи до 00 годин понеділка, крім загальних обмежень, вводяться такі заборони:

• приймання відвідувачів барами, ресторанами, закладами громадського харчування, окрім виготовлення їжі на виніс;
• приймання відвідувачів торгово-розважальними центрами, іншими розважальними закладами;
• приймання відвідувачів закладами побутового обслуговування населення, окрім супермаркетів, банків, фінансових установ, заправок, станцій технічного обслуговування транспорту, пошти, медичної практики;
• робота закладів культури, окрім закладів, які здійснюють роботу, пов’язану з виготовленням аудіо та відеотворів;
• робота спортивних закладів, фітнес-центрів, басейнів.

Також рекомендується встановити з 10:00 до 12:00 час для відвідування органів місцевого самоврядування, магазинів, закладів самообслуговування особами, яким понад 60 років та людьми з інвалідністю.

Діяти карантин вихідного дня почне з цих вихідних, 14-15 листопада, а закінчитись має через три тижні, 30 листопада.

На плечі уряду звалили усю відповідальність за боротьбу з пандемією коронавірусу в Україні, а тому прем’єр-міністр Денис Шмигаль разом із міністром охорони здоров’я Максимом Степановим намагаються щось вдіяти із неконтрольованим розповсюдженням вірусу. Суспільство вимагає результатів, а нардепи разом із президентом – ефективності вже і зараз.

За словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, логіка введення карантину вихідного дня проста. Країна не може собі дозволити з економічних причин такий локдаун, як це вже зробили деякі європейські країни. На думку очільника МОЗу, формула, за якою подібні обмеження будуть вводити лише у вихідні дні, коли буде максимально зменшена кількість контактів між людьми, розриває ланцюги передачі хвороби. У такий спосіб урядовці хочуть стабілізувати ситуацію. Подібні рішення дозволять не вводити загальнонаціональний локдаун на декілька тижнів чи місяців, як це було весною.

Сам прем’єр Денис Шмигаль пояснює, що “локдаун вихідного дня” – це можливість, не зупиняючи економіку в робочий час, зупинити розвиток пандемії, зафіксувати ситуацію на тому рівні, на якому вона є сьогодні.

Але як карантин вихідного дня має спрацювати, якщо з понеділка до п’ятниці люди все одно будуть ходити на роботу, а тому зможуть контактувати між собою і так будувати нові й нові ланцюги передачі хвороби, – не дуже зрозуміло.

У суспільстві неоднозначно оцінили пропозиції Кабміну. У Львові, Харкові, Дніпрі та Києві ресторатори вийшли на протести проти карантину вихідного дня. Підприємці перекрили трасу між Краматорськом і Слов’янськом, протестуючи проти карантинних обмежень. Міський голова Львова Андрій Садовий оголосив, що карантин вихідного дня – це дурниця, а тому виконувати це рішення місто не буде.

І це не дивно, оскільки за результатами соціологічних досліджень майже 60% опитаних зазначили, що їхніх заощаджень вистачить менше ніж на місяць у разі припинення отримання доходів, 16% – на два місяці і лише 3% – до року і більше. Тобто у більшості людей немає коштів на те, щоб тривалий час залишатися без доходів.

Багато досліджень, зокрема Інституту імені Роберта Коха, показують, що найбільшими осередками поширення хвороби є будівлі помешкань, будинки для літніх людей та робочі місця. Ресторани, готелі та навіть громадський транспорт статистично є більш безпечними.

На жаль, публічної інформації щодо дослідження, де в Україні люди найчастіше інфікуються, немає. Тому громадяни можуть лише сподіватись, що це не чергове намагання вплинути на них психологічно, щоб з’явилось відчуття небезпеки та необхідності дотримуватись карантинних заходів. Так, як це вже робив уряд під час заборони відвідувати парки на початку карантину.

Міністр охорони здоров’я Максим Степанов не береться прогнозувати строки таких обмежень. Усе залежить від епідеміологічної ситуації. Якщо рішення дозволить стабілізувати розповсюдження хвороби та зменшить тиск на медичну систему, то ніхто такий карантин вічність тримати не буде.

Президент Володимир Зеленський передбачає більш позитивні та стислі терміни. За його словами, карантин вихідного дня має тривати приблизно кілька тижнів, щоб допомогти уникнути жорсткого локдауну. На думку очільника держави це має запобігти великому збільшенню хворих, а держава встигне підготувати необхідну кількість ліжок.

На практиці, подібні обмеження можуть стати для нас буденністю вже за кілька тижнів і повторити долю карантину. Спочатку його продовжували на тижні, потім – на місяці. Останнього ж разу, 13 жовтня, уряд продовжив карантин до кінця 2020 року.

Уряд має ухвалювати рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Просто так свавільно ухвалювати рішення Кабмін не може. Але особливо це стосується випадку карантину, коли уряд суттєво обмежив права людини на невизначений час.

Конституція України визначає випадки, коли права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені. Це, як правило, випадки, визначені законом, як-от випадки коли можна заборонити страйки, обмежити підприємницьку діяльність чи примусово конфіскувати майно. Масове обмеження прав людини можливе лише у випадку введення надзвичайного чи воєнного стану.

Про це говорить й одне з останніх рішень Конституційного Суду. Хоча на саме рішення особливо уваги не звернули, а бурхливої реакції та обговорення воно не викликало, але воно містить важливу тезу: Кабмін порушив Конституцію, коли проголошував карантин.

Зокрема, судді визнали, що обмеження, які ввів уряд, можуть встановлюватися виключно законом. Встановлення такого обмеження підзаконним актом, яким є постанова Кабміну, суперечить Конституції.

Але оскільки урядовці під час розгляду справи Судом ухвалили іншу постанову про встановлення карантину, куди й перенесли усі карантинні обмеження, скасувати їх Конституційний Суд не зміг.

Менш стриманим щодо успіхів Кабміну був суддя КСУ Ігор Сліденко, який назвав роботу державних інституцій терором (залякуванням) і диктатурою.

“Одним з наслідків такої диктатури є театр абсурду в перемішку з макабричними танцями, коли так званий карантин то послаблюється, то посилюється залежно від хтонічного настрою уряду, оскільки більш-менш раціональних обґрунтувань для таких його дій немає.“

По-перше, через неконституційне рішення уряду зможуть штрафувати людей за невиконання карантинних вимог. Так, як це вже було на початку карантину, коли людей карали на 17 тис. грн за перебування у приміщенні магазину без маски, появу на вулиці без документів чи продаж продуктів у невстановленому місці.

Про несправедливість такого підходу нещодавно сказав міністр юстиції Денис Малюська. Тому нардепи підтримали закон, відповідно до якого за неносіння маски чи респіратора у громадському місці чи транспорті поліцейські зможуть карати на суму від 170 до 255 грн.

По-друге, карантин можна оскаржити. Будь-який громадянин, права якого обмежуються, може оскаржити цю постанову Кабміну.

Так, ще на початку квітня сумнозвісний Окружний адміністративний суд м. Києва отримав 11 позовів щодо рішення уряду про карантин. І хоча досі ОАСК не ухвалював рішень проти карантину, який увів Кабмін, це не означає, що рано чи пізно судді не візьмуться і за це.

У такому випадку, нас буде чекати правовий колапс – позови до державних інституцій щодо компенсацій за незаконний карантин, а стосовно самих членів уряду зможуть відкрити кримінальні справи за перевищення службових повноважень.

Єдиний дієвий механізм – це ухвалювати рішення у конституційний спосіб. А тому, якщо є необхідність вводити суттєві обмеження прав і свободи людини, а вона, очевидно, є, то треба вводити надзвичайний стан. Так, як це зробили лише за останній час Іспанія, Чехія, Франція, Італія та деякі кантони Швейцарії.

Кабмін має займатися своїми основними завданнями у цій ситуації: розбудовувати мережу медичних закладів, розширювати кількість ліжок, закуповувати обладнання та кисень, встановлювати антисептики на зупинках транспорту, не допустити поширення пандемії на території України. Водночас важливо пам’ятати, що без належного фінансування протиепідемічних заходів “карантин вихідного дня” та інші заборони для громадян і бізнесу не зупинять епідемію в державі, в якій лише 17% витрат спеціалізованого фонду для боротьби з COVID-19 пішли на охорону здоров’я.