Де-факто – надзвичайний стан

07 Квітня 2020
Де-факто – надзвичайний стан
Головна > Аналіз рішень > Де-факто – надзвичайний стан

Уряд обмежив права та свободи громадян всупереч Конституції

Україна до 24 квітня сидить на карантині. Кабінет Міністрів запровадив низку обмежувальних заходів для протидії поширенню коронавірусу в Україні.

Заборонили проведення будь-яких масових заходів за участю більше ніж 10 осіб; призупинили діяльності розважальних закладів, кафе ресторанів та торгових центрів; заборонили міжміське сполучення та зупинили метро у Києві, Харкові та Дніпрі; заборонили пересічним громадянам користуватися міським транспортом, окрім медиків, працівників стратегічних підприємств, продуктових магазинів та аптек. 

Введені обмеження вже встигли викликати шквал критики та незадоволення. Тисячі людей вимушені були душитися в переповнених тролейбусах через зупинку метрополітену, а частина маршруток не виходить на рейс, тому що возити лише по 10 пасажирів нерентабельно.

Також є чимало фактів, коли бізнес ігнорує вимоги влади щодо призупинення своєї діяльності. Наприклад, мережа будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» попри заборони працює практично у звичайному режимі.

Лише за перший день широкомасштабних карантинних заходів  поліція виписала 32 протоколи про порушення карантину. Проте сумнівно, що рішення судів за цими справами будуть на користь правоохоронців, адже постанова Кабміну, якою запроваджено карантин, явно обмежує права людини, які гарантовані нам Конституцією.

На відміну від багатьох європейських країн, в яких запроваджено режим надзвичайного стану, наш уряд вирішив діяти без впровадження такого спеціального правового режиму. Замість того влада намагається регулювати процес в звичному для себе ручному режимі — напівмірами.

І тут виникає одразу декілька питань: чи є вжиті заходи легітимними та ефективними, чи є дії правоохоронців законними, і хто заплатить за все це, коли пандемія вщухне?

Такий підхід породжує одразу декілька питань: легітимності та ефективності вжитих заходів. 

СТАН НАЧЕ Є, АЛЕ ЙОГО НЕМА

У звичайних умовах ані держава, ані будь-хто інший не може втручатися у господарську діяльність легальних підприємств. Незаконно будь-яким чином призупиняти чи обмежувати їхню роботу. Оскільки діяльність різного роду розважальних закладів і торгових центрів є цілком легальною, Кабмін не міг змушувати їх закриватись чи тимчасово змінювати режим їхньої роботи. Для цього потрібне введення надзвичайного стану.

Подібною є ситуація зі свободою мирних зібрань та мітингів. Масову акцію можна заборонити наразі лише в один спосіб:  так вирішить суд аби запобігти заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

У всіх інших випадках люди мають право збиратися мирно, без зброї, бо їхнє право захищене Конституцією. І жодні доручення президента чи рішення Кабміну не можуть його обмежити. Заборонити проведення мирних зібрань можна лише у двох випадках — запровадження воєнного чи надзвичайного стану. Ані першого, ані другого у нас зараз немає.

Нещодавно міністр МВС Арсен Аваков заявив, що Кабмін на засіданні 25 березня прийняв відповідну постанову, яка дає право поліцейським за рішенням головного санітарного лікаря примусово госпіталізувати людей.

Але проблема в тому, що держава не має легальних механізмів, щоб направляти осіб на примусове лікування, як би цього комусь не хотілось. Без запровадження надзвичайного стану такий інструмент можна застосовувати у виключних випадках і лише на підставі рішення суду в кожному окремому випадку індивідуально. Права голосу і повноважень в даному випадку Кабінет Міністрів мати не може.

Як бачимо, запроваджені урядом обмежувальні заходи для протидії коронавірусу грубо порушують Конституцію і не можуть бути введені жодним іншим чином ніж через запровадження надзвичайного стану.

Сам по собі такий неконституційний спосіб запровадження карантину ставить під сумнів його ефективність.

ПРАВООХОРОНЦІ ПОЗА ЗАКОНОМ

Через вищезгадану ситуацію, під загрозою знаходяться і правоохоронці. Адже виконання рішень, які обмежують чи порушують права людини, за умови відсутності спеціального правового режиму, несе ряд загроз для самих виконавців.

Мова перш за все про поліцейських, прикордонників, гвардійців та медиків залучених до виконання протиепідемічних заходів. Саме їм доводиться слідкувати за тим як громадяни та бізнес дотримуються прописаних в постанові Кабміну заходів. Але сам факт того, що впроваджувані урядом заходи суперечать Конституції, ставлять під серйозний сумнів будь-які дії тих, хто ці заходи буде впроваджувати. А ну як потім доведеться відповідати за свої дії перед слідством?

На додачу, парламент фактично припинив свою роботу на карантин, отже, не здійснює належного парламентського контролю, адже навіть такої формальної речі як «година запитань до уряду» ми найближчим часом не побачимо.  Ще більше проблем додає той факт, що Уповноваженим Верховної Ради з прав людини є Людмила Денісова, яка, як і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, є вихідцем із Народного Фронту і тісно з ним пов’язана. Як наслідок, є свавільне рішення влади, від якого у суспільства практично немає засобів захисту, а омбудсмен мовчить.

З іншого боку така ситуація ставить під загрозу діяльність тих правоохоронців, які хоч і не зловживають своєю владою, але виконують рішення Уряду. Одного дня карантин завершиться та одразу ж постане питання про легальність їхніх дій. У багатьох випадках саме рядовим виконавцям, а не їхнім керівникам доведеться пояснювати суду чому вони виконували накази, які завідомо суперечать Конституції та чому вони порушували права людини.

Як наслідок ефективність всієї державної політики по боротьбі із пандемією різко знижується.

ПОПАЛИ НА ГРОШІ

Пандемія триватиме не вічно, а після її завершення обов’язково постане питання: «Хто за що  платитиме?». А платити буде за що. Вже зараз страшенно потерпає малий та середній бізнес: туризм, ресторани та кафе, непродуктові магазини, приватні підприємці та дрібні виробники.

Держава не може втручатися в діяльність легального бізнесу, тим більше її обмежувати чи призупиняти у всіх випадках окрім запровадження правових режимів надзвичайного чи воєнного стану — це аксіома, яка не потребує доведення.

Оскільки надзвичайного стану не запроваджено, то усі обмеження, які стосуються бізнесу є, по суті, нелегальними. Від заборони роботи торгово-розважальних центрів до обмеження кількості пасажирів, які перевозяться у маршрутках. Кожне з обмежень окрім дискомфорту для користувачів відповідних послуг спричиняє ще й економічні збитки для підприємств, які їх надають.

Причиною збитків у формі упущеної вигоди є рішення органу державної влади — постанова Кабміну, яка забороняє діяльність ТРЦ, кінотеатрів, кафе та інше. За законом, держава несе відповідальність за шкоду спричинену своїми рішеннями.

Оскільки вони були спричинені рішенням органу державної влади, то варто чекати масових позовів підприємств до судів. За ручний режим боротьби з коронавірусом доведеться платити з державного бюджету, тобто з нашої з вами кишені, з наших податків. Бо хтось добре все не продумав.  

І ОСТАННЄ

У своєму зверненні до народу президент Зеленський сказав: «Досвід Китаю показує, що непопулярні та жорсткі рішення долають вірус і рятують життя. Досвід інших країн показує, що м’якотілість і ліберальність — це союзники коронавірусу». Проте, з ним важко погодитись.  Сучасні ліберальні демократії цілком здатні приймати важкі, але потрібні рішення. Також, вони мають необхідні для запровадження таких заходів правові механізми — режими надзвичайного та воєнного стану. Багато західних демократій вже скористалися такою опцією.

Право ініціативи щодо запровадження надзвичайного стану згідно з Конституцією має саме президент. Він має прийняти відповідне рішення і звернутися до Ради за його затвердженням, а не просто виступати із суворими зверненнями до народу, які не мають жодних юридичних наслідків.

Натомість роботу президента чомусь робить уряд, в ручному режимі приймаючи постанови про обмеження. Хоча Кабмін не має на це повноважень.

Тому якщо президент й справді вважає м’якотілість небезпечною у важкі часи, йому було б доречно робити все правильно і в рамках Конституції, гарантом якої він є. Хочете обмежити права для боротьби з пандемією? Введіть відповідний стан. Боїтеся вводити стан? Тоді не маєте права обмежувати права людей.

Назар ЗАБОЛОТНИЙ, Центр спільних дій для газети День