Постанова КМУ № 586 від 29 квітня 2026 року

На кого вплине: членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли або пропали безвісти під час проходження служби; органи соціального захисту.

Що змінює:

  • уточнює перелік документів, необхідних для отримання посвідчення члена сім’ї загиблого військовослужбовця, замінюючи попередню редакцію більш деталізованою і такою, що враховує різні правові сценарії:
    • підтверджена загибель;
    • визнання безвісно відсутнім;
    • оголошення померлим судом;
    • встановлення юридичного факту загибелі;
  • закріплює, що для сімей військовослужбовців, визнаних судом безвісно відсутніми або оголошених померлими, постанова військово-лікарської комісії не вимагається, що раніше було практичним бар’єром, адже за відсутності тіла або медичних документів отримати такий висновок було неможливо;
  • встановлює обов’язкову умову: документи мають підтверджувати, що загибель сталася не внаслідок кримінального чи адміністративного правопорушення, стану сп’яніння або навмисного самоушкодження. Чітко визначає, які саме документи це підтверджують.

Що так:

Найважливіша зміна — звільнення від вимоги постанови військово-лікарської комісії для сімей зниклих безвісти. До цього саме ця вимога була одним із головних бюрократичних глухих кутів: родина людини, яка зникла на фронті і не була офіційно визнана загиблою, роками не могла оформити жодних документів і залишалася без соціального захисту.

Норма про судове встановлення юридичного факту загибелі як альтернативу свідоцтву про смерть також є важливою: вона легалізує реальну практику, до якої вже вдаються тисячі родин. Деталізація переліку документів, що підтверджують обставини загибелі, знижує простір для довільного трактування з боку чиновників.

Що не так:

Норма про підтвердження того, що загибель сталася не внаслідок правопорушення чи сп’яніння, є виправданою по суті, але на практиці може створювати проблеми: отримати «відповідний наказ, акт розслідування або довідку про обставини травми» в умовах активних бойових дій буває фізично неможливо або займає місяці.

Постанова не встановлює жодного строку, протягом якого військова частина зобов’язана надати такий документ родині, що залишає сім’ю залежною від адміністративної оперативності конкретної частини.

Що натомість:

Необхідно законодавчо встановити чіткі строки надання військовою частиною документів про обставини загибелі або зникнення, з персональною відповідальністю командира за порушення цього строку. Для випадків, коли отримати такий документ неможливо через бойову обстановку або загибель усіх свідків, доцільно передбачити альтернативний механізм підтвердження, наприклад, через показання побратимів або висновок відповідного органу військової прокуратури.

Що відбулося:

Постанова є черговим кроком у поступовому налагодженні системи соціального захисту родин загиблих і зниклих безвісти, системи, яка формувалася реактивно, під тиском реальних ситуацій, з якими стикалися тисячі родин. Зміна технічна за формою, але болюча за змістом: за кожним уточненим підпунктом — конкретна родина, яка місяцями не могла оформити документи через бюрократичну прогалину.