Захист критичної інфраструктури

05 Листопада 2021
Захист критичної інфраструктури
Головна > Моніторинг рішень > Захист критичної інфраструктури

Певні сфери української державної політики потребують фундаментальних змін, адже в них не відбувалося системних реформ протягом останніх тридцяти років. Від того, наскільки якісними є законодавче забезпечення таких змін, значною мірою залежить, чи зміни будуть позитивними, чи негативними. Цього разу в центрі нашої уваги один з таких фундаментальних законопроєктів, який стосується поводження із критичною інфраструктурою держави.

Захист критичної інфраструктури

Проєкт Закону № 5219 від 09.03.2021

Яка стадія: розгляд у другому читанні.

На кого вплине: мешканців України, великий бізнес, Кабмін, НБУ, незалежні регулятори, СБУ.

Що передувало: в ході приватизації значна кількість об’єктів, від яких залежить життя мільйонів людей та економіка держави, перейшли у приватну власність. З часом, нові власники почали використовувати такі об’єкти для тиску на владу і суспільство, створюючи штучні проблеми в їхній роботі. Так склалося через те, що в ході приватизації великих об’єктів державної власності та у подальшому не було дотримано балансу між приватним інтересом власників і загальносуспільним інтересом.

Необхідність такого балансу закладена в Конституції. Власність зобов’язує і її не повинні використовувати на шкоду людині і суспільству – наголошує Основний Закон. З цієї норми випливає необхідність дотримання балансу між інтересом власника та інтересом суспільства. Власник зацікавлений в отриманні прибутку. А суспільство зацікавлене в тому, щоб відповідні підприємства сплачували податки і збори та їх не використовували на шкоду людям.

Що змінює:

  1. Визначає, що метою державної політики у сфері є забезпечення безпеки критичної інфраструктури держави. Вона досягається завдяки:
  • запобіганню проявам несанкціонованого втручання в роботу критичної інфраструктури
  • прогнозуванню, попередженню та запобіганню кризовим ситуаціям в роботі критичної інфраструктури
  • створенню національної системи захисту критичної інфраструктури.

2.  Визначає чотири рівні управління системою захисту критичної інфраструктури:

  • загальнодержавний рівень під керівництвом Кабміну, національного регулятора у сфері критичної інфраструктури, НБУ та інших незалежних регуляторів
  • регіональний та галузевий рівень здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади
  • місцевий рівень реалізують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
  • об’єктовий рівень здійснює власник чи користувач об’єкту критичної інфраструктури.

3.  Кабмін та НБУ відносять об’єкти до критичної інфраструктури за сукупністю критеріїв. Серед яких:

  • забезпечення об’єктом життєвоважливих національних інтересів
  • існування загроз щодо об’єкта
  • тяжкість наслідків руйнування чи пошкодження об’єкта для населення, економіки та соціальної сфери
  • тривалість ліквідації завданої шкоди
  • значний вплив на суміжні галузі економіки.

4.  До життєвоважливих функцій чи послуг, які забезпечують об’єкти критичної інфраструктури належить:

  • енергозабезпечення, тепло- та водопостачання і водовідведення
  • продовольче забезпечення
  • охорона здоров’я, хімічна промисловість, фармацевтична діяльність, виготовлення вакцин та функціонування біолабораторій
  • електронні комунікації, інформаційні та фінансові послуги
  • транспортне забезпечення
  • врядування, надання адміністративних послуг, оборона, правопорядок, правосуддя та цивільний захист населення
  • космічна та дослідницька діяльність.

5.  Створює Національну комісію з питань захисту критичної інфраструктури, на яку покладає завдання формувати та реалізувати державну політику в сфері критичної інфраструктури.

6.  Дозволяє всім без винятку підрозділам СБУ займатись оперативно-розшуковою діяльністю та розширює сферу контррозвідувальної діяльності СБУ на захист критичної інфраструктури.

Що не так:

  1. Мета проєкту звужує сферу його регулювання до фізичної безпеки об’єктів, яка полягає в їхній охороні та у випадку воєнної загрози – обороні. Проєкт не регулює належним чином те, як держава планує захищати суспільство від можливих зловживань власників чи осіб, які користуються об’єктами критичної інфраструктури. Хоча, за логікою Конституції, основним питанням цього проєкту мав би бути саме захист суспільства від зловживань ексклюзивною власністю. Такими, до прикладу, є мережі енергопостачання чи газопроводи.
  2. До життєвоважливих функцій, які забезпечують діяльність критичної інфраструктуру включені питання роботи органів державної влади. Наприклад, функціонування системи правопорядку чи правосуддя. Незважаючи на те, що робота органів влади впливає на суспільство, вона не може належати до сфери регулювання критичної інфраструктури. Безпека органів державної влади є окремим питанням, яке не можна регулювати в межах цього закону.
  3. Продовольче забезпечення не має належати до сфери регулювання цього закону:
  • по-перше, Україна є одним з найбільших експортерів базових продуктів харчування таких як злаки, курятина, соняшникова олія
  • по-друге, в аграрному секторі Української економіки наразі немає настільки великої концентрації в одних руках сільськогосподарських земель та переробних підприємств, яка б дозволяла встановити монополію і зловживати власністю на шкоду суспільству
  • по-третє, продовольча безпека країни забезпечується за рахунок накопичення у державному матеріальному резерві запасів на випадок неврожаїв, стихійних лих чи техногенних катастроф. Тому додаткове регулювання цієї сфери господарювання є невиправданим.
  1. Закон поширює регулювання критичної інфраструктури на сферу інформаційних послуг. Цей термін застосовується в законі «Про інформацію» і під ним мається на увазі здебільшого діяльність медіа, які забезпечують інформування населення. Регулювання медіа за правилами критичної інфраструктури створює ризики встановлення в державі цензури. З іншого боку, держава має змогу забезпечувати інформування населення за допомогою суспільного мовника незалежно від того, чи функціонує котресь з приватних медіа.
  2. Фармацевтична діяльність включає в себе широку сферу суспільних відносин, пов’язану з виробництвом і обігом ліків, включно з роботою аптечної мережі країни. Фармацевтика не може належати до критичної інфраструктури, адже в ній існує значна кількість гравців ринку та відповідні державні регулятори, які повинні його регулювати. А закриття навіть декількох великих аптечних мереж не призведе до жодних загроз населенню чи економіці, адже інші мережі швидко займуть цю ринкову нішу.
  3. Станом на зараз від космічної діяльності не залежить життя та здоров’я населення, економіка чи суміжні сфери господарської діяльності настільки сильно, що вона може належати до критичної інфраструктури. Водночас в Україні існує спеціальне регулювання цієї сфери.
  4. Дослідницька діяльність не може належати до сфери критичної інфраструктури. Під критичною інфраструктурою слід розуміти або певні виробництва, як електростанції, нафтопереробні чи хімічні заводи або певні матеріальні об’єкти: залізниці, порти, дамби, трубопроводи, а не питання виникнення об’єктів права інтелектуальної власності внаслідок дослідницької діяльності.
  5. Створення цим проєктом Національної комісії з питань захисту критичної інфраструктури суперечить Конституції. Створення цього центрального органу виконавчої влади, як і будь-яких інших є виключною компетенцією Кабміну, а не парламенту. А створення органу управління критичною інфраструктурою у формі незалежного регулятора є невиправданим, оскільки в кожній сфері критичної інфраструктури вже є органи виконавчої влади, які формують і реалізують відповідну державну політику. Наприклад, Міненерго і НКРЕ КП в сфері енергетики, тепло та водопостачання, НБУ і Мінфін у сфері фінансів. Тому створення ще одного органу призведе до дублювання повноважень.
  6. Незалежний регулятор не може бути наділений функціями формування державної політики у певній сфері, оскільки її формують виключно міністерства.
  7. Надання всім підрозділам СБУ повноважень займатись оперативно-розшуковою діяльністю невиправдане. В структурі СБУ є аналітичні та господарські підрозділи, діяльність і кваліфікація персоналу яких не пов’язана з проведенням оперативно-розшукових дій.
  8. Проєкт не обмежує повноваження СБУ в сфері економіки виключно контррозвідувальним захистом критичної інфраструктури, а поширює його на захист всієї економіки, що залишає спецслужбі широкий простір для тиску на бізнес та інших зловживань.
  9. Законопроєкт не містить чіткого переліку процедур моніторингу стану об’єктів критичної інфраструктури, процедур регулювання їхньої діяльності з боку органів державної влади та виключного переліку підстав для державного втручання у роботу бізнесу чи органів влади, які управляють об’єктами критичної інфраструктури. Документ не містить санкційних механізмів, які потрібно застосовувати у випадку, якщо суб’єкт господарювання систематично порушує свої обов’язки. Без такого законодавчого регулювання органи державної влади не зможуть ефективно втручатись у роботу суб’єктів господарювання, адже органи державної влади мають діяти в порядку, межах та у спосіб визначені Конституцією або законом. Водночас відсутність законодавчих рамок створює передумови для сваволі з боку органів влади та невиправданого втручання у роботу бізнесу.

Що далі: відхилити проєкт у зв’язку з суттєвими недоліками на рівні концепції, його декларативністю, неузгодженістю з термінологічною базою інших нормативно-правових актів. У разі ухвалення проєкту у цілому, президенту слід його заветувати.