Постанова Кабінету Міністрів України № 751 від 10 червня 2026 року

На кого вплине: внутрішньо переміщених осіб, органи місцевого самоврядування, військові адміністрації, власників житла у сільській місцевості.

Що змінює:

  • запускає експериментальний проєкт, за яким органи місцевого самоврядування купують житлові будинки у сільській місцевості і передають їх ВПО у безоплатне користування строком до трьох років з можливістю продовження;
  • встановлює чіткі критерії для отримувачів:
    • відсутність власного житла на підконтрольній території або підтверджене знищення чи пошкодження наявного;
    • відсутність державної компенсації або житлового ваучера;
    • відсутність дорогих покупок, наприклад автомобіля не старше п’яти років або земельної ділянки вартістю понад 100 тис. грн протягом шести місяців до звернення;
  • визначає пріоритетні категорії для першочергового заселення:
    • багатодітні сім’ї;
    • особи з інвалідністю та сім’ї з дітьми з інвалідністю;
    • діти-сироти;
    • особи похилого віку;
  • забороняє купувати житло, що потребує капітального ремонту, не підключене до електромереж або без опалення, і вимагає розрахунків щодо можливості його утримання протягом трьох років;
  • зобов’язує непрацюючих працездатних членів домогосподарства зареєструватися безробітними або активно шукати роботу протягом трьох місяців з дня вселення, інакше договір може бути розірваний;
  • передбачає щорічне обстеження стану переданого житла і публікацію всіх даних про реалізацію проекту у форматі відкритих даних.

Що так:

Постанова пропонує відповідь на проблему, коли міста перевантажені ВПО, а сільська місцевість депопулює. Поєднання двох потоків: людей, які шукають житло, і порожніх будинків у селах є логічним і потенційно взаємовигідним.

Безоплатне користування знімає фінансовий бар’єр для найвразливіших сімей, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Вимога до якості житла — підключення до електромереж, наявність опалення, відсутність потреби в капремонті, захищає від ситуації, коли людей вселяють у непридатні умови.

Норма про публікацію даних у форматі відкритих даних є важливим елементом прозорості: громадськість і журналісти зможуть відстежувати, скільки будинків куплено, за якими цінами і для кого.

Що не так:

Строк договору три роки з можливістю продовження не дає відповіді на ключове питання: що відбувається після завершення воєнного стану і повернення до умов мирного часу?

Якщо людина прожила у сільському будинку три-п’ять років, інтегрувалася в громаду, а її попереднє житло досі зруйноване — механізму переходу до більш стабільного правового статусу порядок не передбачає.

Пошук житла фактично покладається на самих ВПО разом із громадою, адже порядок не визначає, хто і як формує реєстр доступних для продажу об’єктів, що може перетворити процедуру на хаотичний пошук «за знайомством».

Що натомість:

Постанова потребує норми про подальший статус мешканців після закінчення дії договору: пріоритетне право на соціальну оренду, участь у програмах придбання житла або компенсаційних механізмах, залежно від того, чи відновлено їхнє попереднє житло.

Для ефективного пошуку об’єктів доцільно створити централізований реєстр будинків у сільській місцевості, власники яких готові до продажу в рамках програми, це зробить пошук прозорим і рівним для всіх учасників, а не залежним від особистих зв’язків.

Що відбулося:

Постанова є першою спробою системно вирішити проблему довгострокового розселення ВПО поза межами великих міст і водночас стимулювати відродження сільських громад, які втрачають населення. Логіка документу правильна: держава не будує нове житло з нуля, а використовує те, що вже є, поєднуючи потребу людей із наявним ресурсом територій.