На кого вплине: платників військового збору — фізичних осіб і суб’єктів господарювання, Збройні Сили України.
Що змінює:
- продовжує строк справляння військового збору: замість завершення у грудні року, в якому закінчується воєнний стан, збір діятиме до 31 грудня третього календарного року після цього;
- закріплює цільове призначення військового збору: кошти зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і спрямовуються виключно на потреби Збройних Сил України.
Що так:
Продовження військового збору на три роки після завершення воєнного стану є економічно обґрунтованим і передбачуваним рішенням: відновлення країни і армії потребуватиме фінансування ще довго після формального закінчення бойових дій.
Чітка прив’язка коштів до спеціального фонду ЗСУ є важливою запорукою прозорості, яка унеможливлює розпорошення цільових надходжень на інші статті бюджету і дає платникам розуміння, на що саме йдуть їхні кошти.
Що не так:
У прикінцевих положеннях закону окремою нормою, що не має жодного стосунку до військового збору, знімається з народних депутатів обов’язок звітувати за використання коштів на депутатську діяльність і будь-яку юридичну відповідальність за напрями їх витрачання.
Норма про депутатські витрати не має жодного змістового зв’язку з військовим збором і є класичним прикладом «законодавчого навантаження»: чутливе і суспільно небажане рішення проводиться разом із зрозумілим законом. Суть норми — повне звільнення народних депутатів від будь-якої звітності та відповідальності за витрачання публічних коштів на «депутатську діяльність». Це прямо суперечить базовим принципам підзвітності публічних осіб і є кроком у бік непрозорості в момент, коли суспільний запит на контроль за владою є максимальним.
Що натомість:
Продовження строку справляння військового збору заслуговує на окремий закон без жодних супровідних норм, що не стосуються предмету регулювання. Практика «навантаження» законів сторонніми нормами є системною проблемою українського законодавчого процесу і потребує процедурного вирішення — зокрема через посилення контролю профільних комітетів Верховної Ради за тематичною відповідністю поправок предмету закону.
Щодо депутатських витрат: замість повного звільнення від звітності доцільним був би перехід до спрощеної публічної звітності, наприклад, щоквартальне оприлюднення агрегованих даних про категорії витрат без деталізації, що розкривала б оперативну діяльність. Це забезпечило б баланс між практичними потребами депутатської роботи і суспільним правом знати, як витрачаються публічні кошти.
Що відбулося:
Закон складається з двох принципово різних за природою блоків. Перший — обґрунтоване і необхідне продовження військового збору з прив’язкою коштів до потреб армії. Другий — норма про депутатські витрати, яка не має жодного стосунку до предмету закону і фактично виводить витрачання публічних коштів народними депутатами з-під будь-якого контролю. Поєднання цих двох норм в одному документі є не технічною випадковістю, а свідомим законодавчим прийомом.
