Закон № 4954-IX від 19.08.2026

На кого вплине: військовослужбовців, які перебувають на лікуванні та реабілітації; осіб, звільнених з полону; ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни; іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Нацгвардії, Держспецтрансслужбі; поліцейських, які беруть участь у бойових діях; протезистів-ортезистів і постачальників допоміжних засобів реабілітації; заклади охорони здоров’я та реабілітаційні заклади, Мінветеранів, Міноборони.

Що змінює:

  • за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира через потребу в лікуванні чи реабілітації, зберігається посадовий оклад за останнім місцем служби, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та інші види грошового забезпечення, протягом усього строку лікування, зокрема в амбулаторних умовах, якщо вони настають одразу після стаціонарних, у закордонних клініках (у стаціонарних умовах) та під час відпустки для лікування;
  • запроваджуються виплати для випадків, коли стаціонарне лікування продовжено понад 12 місяців: 100 000 грн щомісяця при тяжкій травмі, пов’язаній із захистом Батьківщини, і 50 000 грн при травмі, отриманій під час виконання обов’язків військової служби;
  • зберігається виплата 100 000 грн військовослужбовцям, які перебувають у полоні, зникли безвісти, інтерновані або є заручником (крім тих, хто здався в полон добровільно);
  • якщо військовослужбовець має право на винагороду за різними умовами, виплачується та, що передбачає більший розмір;
  • після видання наказу про звільнення з військової служби відпустка для лікування не надається.

Змінюється порядок проходження ВЛК під час лікування:

  • забороняється виписувати військовослужбовця до частини після завершення лікування без постанови ВЛК щодо придатності до служби;
  • заклад охорони здоров’я або реабілітаційний заклад зобов’язаний провести військово-лікарську експертизу до завершення лікування чи реабілітації;
  • строк стаціонарного лікування може бути продовжено понад 12 місяців за медичними показаннями зі збереженням забезпечення; повторний огляд ВЛК проводиться не пізніше ніж через 4 місяці з дня продовження;
  • для військовослужбовців, які направлені на лікування за кордон у порядку, встановленому КМУ, і за медичними документами закордонного закладу не можуть прибути на комісію, ВЛК проводиться дистанційно;
  • постанову ВЛК щодо ступеня придатності можна оскаржити в судовому порядку.

Змінюються правила протезування та забезпечення допоміжними засобами реабілітації:

  • закріплюється право самостійно і вільно обрати протезиста-ортезиста, постачальника допоміжних засобів реабілітації та суб’єкта господарювання, який надає послуги з протезування, обмежувати цей вибір заборонено;
  • особи з інвалідністю внаслідок війни отримують безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за власним вибором, компенсацію їхньої вартості з держбюджету;
  • дозволяється самостійно придбати допоміжні засоби реабілітації, зокрема протези та ортези кінцівок підвищеної функціональності, з подальшою компенсацією вартості;
  • право на протези та ортези підвищеної функціональності за кошти держбюджету поширюється на широке коло осіб: військовослужбовців ЗСУ, НГУ, СБУ, СЗР, ДПСУ, Держспецтрансслужби, резервістів, військовозобов’язаних, добровольців тероборони та добровольчих формувань громад, поліцейських, військовослужбовців МВС, УДО, Держспецзв’язку, ДСНС та інших;
  • протезування та ортезування стає частиною реабілітаційного маршруту;
  • при первинному забезпеченні фахівці зобов’язані навчити користуватися засобом саму людину та/або членів її сім’ї, соціального працівника чи фахівця із супроводу ветеранів;
  • за потреби в періодичній підтримуючій реабілітації, зокрема при хронічному перебігу, реабілітаційні заходи продовжуються у довготривалому реабілітаційному періоді;
  • забезпечення протезами може додатково фінансуватися з місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб та інших не заборонених джерел;
  • протези та ортези кінцівок зможуть виготовляти лише фахівці, кваліфікація яких відповідає професійному стандарту «Протезист-ортезист» (набирає чинності з 1 січня 2029 року).

Розширюються гарантії лікування та реабілітації:

  • лікування та реабілітація здійснюються на рівних умовах у повному обсязі за кошти державного бюджету для трьох груп: чинних військовослужбовців; іноземців та осіб без громадянства у складі ЗСУ, НГУ, Держспецтрансслужби; ветеранів війни, осіб, звільнених з полону, та іноземців, які проходили службу і отримали травму;
  • військовослужбовці, а також іноземці та особи без громадянства у складі ЗСУ, НГУ, Держспецтрансслужби забезпечуються покращеним харчуванням за кошти держбюджету, оплату здійснює Міноборони за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу;
  • право на покращене харчування вперше поширюється на ветеранів, осіб, які звільнилися зі служби, осіб, звільнених з полону, та іноземців, які отримали травму під час служби: за нормами, передбаченими для військовослужбовців, з оплатою через Мінветеранів;
  • на них поширюються гарантії щодо грошового забезпечення, надання відпусток, медичного обслуговування, реабілітації, забезпечення допоміжними засобами реабілітації, покращеного харчування та права на біологічне батьківство, раніше дія профільного закону на них не поширювалася;
  • до осіб з інвалідністю внаслідок війни прямо включаються ті, хто став особою з інвалідністю внаслідок травми або захворювання, одержаних під час перебування в полоні, а також ті, у кого хвороба проявилася чи загострилася після звільнення з полону;
  • реабілітаційна допомога надається з урахуванням специфіки військової служби та/або наслідків перебування в полоні;
  • у період дії воєнного стану поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях, забезпечують заходи з національної безпеки і оборони або виконують службові завдання в районах бойових дій, отримують гарантії, встановлені для військовослужбовців: протезування, реабілітацію, медичне обслуговування, покращене харчування та право на біологічне батьківство;
  • запровадження механізму оцінювання функціонування особи за біопсихосоціальною моделлю відкладається на строк не пізніше 1 січня 2030 року.

Кабмін протягом 3 місяців зобов’язаний:

  • подати до ВРУ окремий законопроєкт щодо процедури реабілітації та протезування;
  • удосконалити Єдину інформаційну систему соціальної сфери для забезпечення допоміжними засобами реабілітації та виплати компенсацій самостійно придбаних засобів;
  • опрацювати порядок розгляду скарг користувачів, відповідальність протезистів і виробників за неякісно надані послуги, реєстрацію постачальників у Єдиній інформаційній системі соціальної сфери;
  • розглянути створення постійно діючого органу з контролю якості протезування із залученням громадських об’єднань осіб з інвалідністю та експертного середовища;
  • розробити та затвердити Державну цільову програму «Врятуй Кінцівку» на 2026–2030 роки;
  • розглянути можливість встановлення пожиттєвого грошового утримання в розмірі середньої зарплати по Україні для осіб, які внаслідок вибухових травм необоротно втратили кінцівки або інший орган із встановленням інвалідності I групи.

Закон вводиться в дію через три місяці після опублікування. Вимога щодо відповідності кваліфікації протезистів-ортезистів професійному стандарту почне діяти з 1 січня 2029 року.

Що так:

  • Право обрати протезиста. До цього людина фактично була прив’язана до того підприємства, куди її направили, і якість протеза залежала від випадку. Тепер вибір належить самій людині, а держава оплачує результат. Разом із можливістю самостійно придбати протез із подальшою компенсацією це створює конкуренцію на ринку, де раніше її не було, і саме конкуренція, а не адміністративний контроль, зазвичай підіймає якість.
  • Заборона виписувати без постанови ВЛК закриває практику, через яку люди поверталися до частин із невирішеним питанням придатності, а потім знову потрапляли до шпиталю. Дистанційна ВЛК для тих, хто лікується за кордоном, знімає абсурдну ситуацію, коли людина мала фізично прибути в Україну на комісію, будучи нетранспортабельною.
  • Розширюються гарантії для іноземців та осіб без громадянства, які служать у Силах оборони України. Людина, яка воює за Україну і втрачає кінцівку, не може мати менший обсяг прав на протезування через громадянство. Досі профільний закон на них просто не поширювався.
  • Визнання наслідків полону підставою для статусу особи з інвалідністю внаслідок війни: важлива і давно очікувана норма. Захворювання, набуті в полоні, часто проявляються після звільнення, і люди роками доводили причинний зв’язок.
  • Норма про збереження кінцівки нетипова для українського законодавства: вона не встановлює процедуру, а задає пріоритет системи охорони здоров’я. У поєднанні з дорученням розробити програму «Врятуй кінцівку».
  • Обов’язок навчити користуватися протезом. Це важлива частина протезування, адже саме через відсутність навчання частина людей може не користуватися протезами.