Постанова КМУ № 555 від 29 квітня 2026 року
На кого вплине: військовослужбовців, Міністерство оборони України, правоохоронні органи, Службу безпеки України, Управління державної охорони, Службу зовнішньої розвідки, Адміністрацію Держспецзв’язку.
Що змінює:
- встановлює, що всі військовослужбовці (мобілізовані та контрактники) з моменту зарахування до списків особового складу частини або навчального центру отримують засоби особистої гігієни одноразово за затвердженим переліком;
- закріплює, що така видача є одноразовою за весь період проходження служби, крім випадків, окремо визначених порядком;
- забороняє грошову компенсацію вартості засобів гігієни у разі відмови військовослужбовця від їх отримання.
Що так:
Норма фіксує те, що на практиці мало б існувати з першого дня повномасштабного вторгнення, але досі не було закріплено у підзаконній базі як гарантія, а не як добра воля конкретного командира чи волонтерів.
Особливо важливо це для жінок-військовослужбовців, чиї специфічні потреби у засобах гігієни тривалий час або ігнорувалися, або покривалися виключно волонтерськими зусиллями. Прив’язка до моменту зарахування до списків особового складу — правильне рішення, адже людина має отримати необхідне одразу, а не через тижні адміністративних узгоджень.
Що не так:
Одноразова видача за весь період служби, незалежно від її тривалості — є концептуально сумнівним рішенням. Засоби гігієни є витратними матеріалами, а не спорядженням. Людина, яка служить рік або два, об’єктивно потребує їх регулярного поповнення.
Формулювання «одноразово за весь період» або є технічною помилкою, або свідомо мінімізує зобов’язання держави. Норма про відсутність грошової компенсації при відмові — зрозуміла адміністративно, але не вирішує ситуацію, коли людина відмовляється від видачі тому, що запропонований набір не відповідає її реальним потребам.
Що натомість:
Видача засобів особистої гігієни має бути не одноразовою, а регулярною: щомісячною або щоквартальною, що відповідає природі цих товарів. Доцільно також передбачити механізм заміни невідповідних позицій з переліку на альтернативні за рівнозначною вартістю, щоб норма працювала для реальних людей з різними потребами, а не лише на папері. Нарешті, контроль за фактичним виконанням норми потребує окремого механізму: досвід попередніх років показує, що навіть закріплені гарантії речового забезпечення часто реалізуються нерівномірно залежно від конкретної частини і командира.
Що відбулося:
Постанова є показовою нормою в контексті ширшої роботи з гендерної адаптації військового законодавства. Засоби особистої гігієни нарешті стають гарантованим елементом речового забезпечення, а не предметом гуманітарної допомоги.