Права національних меншин, примусова конфіскація землі та особливості вступної кампанії наступного року

Нардепи хочуть врегулювати тему нацменшин, дозволити конфіскувати землю для критичної інфраструктури та визначити особливості вступної кампанії для школярів  

Врегулювати питання національних менших  

Законопроєкт 8224 від 24.11.2022  

Хто зареєстрував: група народних депутатів з фракції “Слуга народу” на чолі з Тарасом Тарасенком та Юрій Бойко з групи “Платформа за життя та мир”.  

На кого впливає: представників національних менших (спільнот), громадян, заклади освіти, ЗМІ, бізнес, органи державної влади та місцевого самоврядування.  

Що змінює:   

• гарантує такі права національним меншинам і визначає особливості їх застосування:  
  • на самоідентифікацію – вільно вирішувати, чи вважатися належним до меншини;  
  • на свободу громадських об’єднань та мирних зібрань;  
  • на свободу вираження поглядів і переконань – право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію мовою меншини усно, письмово або в інший спосіб;  
  • на участь у політичному, економічному та соціальному житті;  
  • на використання мови національної меншини, зокрема:  
    • проведення заходів мовами відповідних меншин; 
    • використання мов меншин у ЗМІ, створення власних ЗМІ; 
    • видання друкованої продукції мовами меншин за рахунок місцевих бюджетів без дотримання вимоги закону про державну мову; 
    • ігнорування вимог закону про державну мову щодо спеціалізованих книгарень для меншин; 
    • дублювання офіційних назв на органах влади та комунальних підприємствах; 
    • поширення передвиборної агітації продубльованими мовами меншин у пунктах, де традиційно мешкають представники меншин; 
  • на освіту у приватних закладах середньої освіти (існують за кошти людей або підприємств), які зможуть вільно вибирати мову освітнього процесу; 
  • на збереження культурної самобутності; 
• видатки на реалізацію прав меншин здійснюватимуться за рахунок Держбюджету за окремою програмою та місцевих бюджетів; 
• забороняє популяризацію та пропаганду держави-агресора, її органів, російського режиму, символіки вторгнення тощо.  

Що так: виконання кандидатських зобов’язань перед ЄС.   

Що не так:  

• законопроєкт з цього питання має готувати і подавати Кабмін як вищий орган виконавчої влади, який володіє усією необхідною інформацією та даними для якісної підготовки ініціативи; 
• у законопроєкті пропонують надати національним меншинам значно більше прав, ніж зараз гарантовані корінним народам. Зокрема, щодо використання мов у ЗМІ чи освіті; 
• законопроєкт нівелює ряд вимог закону про державну мову, зокрема в частині проведення заходів, регулювання друкованої продукції, ЗМІ, функціонування книгарень тощо. У разі ухвалення цієї ініціативи, значна частина закону про державну мову втрачає сенс; 
• права щодо дублювання офіційних назв, функціонування спеціалізованих книгарень, особливих правил книговидавництва створюють загрози сепаратизму, а також відокремлення громад із значною кількістю представників меншин від україномовного простору; 
• створення приватних навчальних закладів з власною мовою викладання загрожує зірвати процес інтеграції представників національних менших до української системи освіти та культури. Таким учням надалі буде складно здобувати вищу освіту в Україні і отримати тут роботу; 
• окремі держави можуть зловжити нормами цього закону і створити закриті суспільства з представників меншин, які не хочуть інтегруватись до України. Це пряма загроза національній безпеці; 
• законопроєкт є поверненням до практики так званого закону “Ківалова-Колесніченка”, коли створювались передумови для пригнічення та витіснення української мови. Зареєстрований законопроект суперечить розумінню конституційного статусу української мови як державної та порушує вимогу Конституції щодо сприяння розвитку української мови та застосування її у всіх сферах життя. 

Що натомість:  дочекатись законопроєкту, який готує Кабінет Міністрів. Він має бути пріоритетним для народних депутатів, адже саме уряд в подальшому буде впроваджувати його у життя. 

Визначити особливості конфіскації землі для потреб критичної інфраструктури  

Законопроєкт 8225 від 24.11.2022  

Хто зареєстрував: група нардепів з фракції “Слуга народу” на чолі з Миколою Кириченком.  

На кого впливає: власників земельних ділянок, місцеве самоврядування та державну владу, підприємства критичної інфраструктури, громадян, суди, бізнес.  

Що змінює:  

• дозволяє примусове відчуження земельних ділянок для суспільних потреб для будівництва та обслуговування об’єктів критичної інфраструктури 1 та 2 категорій (особливо важливі та життєво важливі об’єкти, порушення роботи яких призведе до кризової ситуації державного або регіонального значення); 
• дозвіл діятиме на час воєнного стану та 10 років після його припинення. При цьому, конфіскація здійснюватиметься з такими особливостями: 
  • без рішення суду; 
  • без врахування прав інших осіб, які можуть претендувати на цю земельну ділянку; 
  • без згоди землевласників, землекористувачів, органів влади; 
  • без виплати грошової компенсації за вилучення землі та об’єктів нерухомості, якщо це земля громади, і з виплатами компенсацій, якщо це земля громадян 
• рішення про вилучення такої земельної ділянки приймає Кабмін за поданням Міністерства інфраструктури; 
• забороняє призупиняти на час судового розгляду рішення Кабміну про примусове відсудження земельних ділянок для суспільних потреб для будівництва чи обслуговування критичної інфраструктури.  

Що не так: 

• порушення права власності людей, підприємств та місцевого самоврядування, що суперечить зобов’язанням України відповідно до Європейської конвенції з прав людини; 
• конфіскація землі без відповідної компенсації є грубим знеціненням органів місцевого самоврядування, їхніх прав та законних інтересів. Місцеве самоврядування – це окрема система влади, яка не підпорядковується Кабміну, Верховній Раді чи Президенту; 
• надмірні і неаргументовані строки застосування закону. 10 років після закінчення воєнного стану є невиправдано довгим терміном. 

Що натомість: зняти законопроєкт з розгляду. Законопроєкт не вирішує проблем критичної інфраструктури, а створює умови для зловживань.  

Визначити особливості вступної кампанії 2022/2023 навчального року  

Законопроєкт 8228 від 24.11.2022  

Хто зареєстрував: група нардепів з фракцій “Слуга народу”, “Довіра”, “За майбутнє”, “Відновлення України” на чолі з Ларисою Білозір.  

На кого впливає: учнів, абітурієнтів, студентів, їхніх батьків, викладачів, школи, університети.  

Що змінює: дозволяє у 2023 році: 

• проводити прийом на навчання молодшого бакалавра, бакалавра та магістра в особливому порядку, який має визначити Міністерство освіти; 
• прийом до закладів фахової передвищої освіти без дотримання вимог профільного закону; 
• не проходити державні підсумкові атестації учням, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти.  

Що так: заздалегідь визначає правила вступної кампанії на 2022/2023 рік, щоб зміни не стали несподіванкою для усіх. 

Що не так:  

• відповідний проєкт мав би подати Кабмін за ініціативою Міністерства освіти. Втручання нардепів у особливості державної освітньої політики може мати негативний ефект як для уряду, так і для учнів, абітурієнтів та студентів; 
• до закінчення навчального року ще багато часу. Ухвалення цього рішення без урахування умов весни-літа 2023 року може бути передчасним.  

Що натомість: дочекатись рішення Міністерства освіти щодо державної політики на завершення 2022/2023 року.