Спецвипуск. Управління відходами

Україна прийняла закон про введення ієрархії поводження з відходами. Це було одним з зобов’язань, які ми взяли на себе після підписання асоціації із ЄС.  

Проєкт Закону № 2207-1 від 04.06.2020 

Хто ініціював: група з 16 народних депутатів на чолі з Олегом Бондаренком

Яка стадія: закон прийнято

На кого вплине: мешканців України, виробники товарів, владу громад

Що передувало: В 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію із ЄС, яка серед іншого зобов’язувала нашу державу покращити свою систему управління відходами. Сучасний підхід до управління ними передбачає запровадження ієрархії поводження із відходами.

Чому важливо: В Україні впродовж тривалого часу ієрархія поводження з відходами не була забезпечена. Не було законодавчої бази, яка б її запроваджувала та забезпечувала процес роздільного збирання відходів через екологічний податок чи розширену відповідальність виробників товарів.

Тому більшість відходів потрапляли саме на полігони або на стихійні звалища у тих громадах, де не було налагоджено централізованого вивезення побутових відходів. Це створює суттєву екологічну проблему для країни, а також суперечить євроінтеграційним зобов’язанням країни.

Що змінює: 

1. Запроваджує ієрархію поводження з відходами у такій послідовності:

• Запобігання утворенню;
• Повторне використання;
• Перероблення;
• Утилізація (включно зі спалюванням);
• Захоронення на полігонах.

2. Запроваджує розширену відповідальність виробника продукції, у результаті споживання чи використання якої утворюються відходи:

• Упаковки;
• Еклектичного та електронного обладнання;
• Батарей та акумуляторів;
• Транспортних засобів, знятих із експлуатації;
• Мастил, олив, шин, текстилю

3. Зобов’язує виробника індивідуально чи колективно з іншими виробниками організувати чи фінансувати організацію збирання та управління відходами, які він випустив на ринок.

4. Забороняє ввозити на територію України відходи з інших країн для подальшого захоронення цих відходів.

5. Зобов’язує органи місцевого самоврядування створити пункти роздільного збирання відходів, а домогосподарства – сортувати побутові відходи.

6. Встановлює, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити повторне використання чи перероблення такої частки побутових відходів:

• 10% – до 2025 р;

• 20% – до 2030 р;

• 25% – до 2035 р;

• 35% – до 2040 р.

Що так:  

• Частково виконує вимоги Угоди про асоціацію в частині поводження з відходами;
• Зменшує екологічну шкоду від відходів за рахунок запровадження обов’язкового роздільного збирання відходів і поводження з ними;
• Змушує самих виробників прямо чи опосередковано займатися управлінням відходами. Необхідність виробників берегти хорошу репутацію на ринку  разом із складною системою звітування і контролю з боку держави зменшує корупційні ризики притаманні цій сфері;
• Стимулює поступове зростання відсотку відходів, які використовуються повторно чи переробляються.

Що не так:  

• Закон покладає обов’язки забезпечити сортування і роздільний збір відходів не на виробника, а на органи місцевого самоврядування. Через це розширена відповідальність виробників не буде працювати;
• Не визначає конкретних моделей реалізації розширеної відповідальності, що може призвести до неефективної роботи системи управління відходами і фіктивного виконання норм щодо роздільного збирання і перероблення відходів;
• Встановлює надто низькі частки для повторного використання і перероблення твердих побутових відходів. Адже станом на сьогодні щонайменше 4,5% твердих побутових відходів переробляються навіть без запровадження комплексної системи управління ними. Тому впродовж дуже тривалого часу більшість відходів будуть спалювати або захоронювати, що суперечить ієрархії поводження з ними;
• Не встановлює окремих мінімальних норм для кожного типу побутових відходів. Тому визначену в законі частку відходів, які потрібно повторно використати чи переробити, будуть виконувати за рахунок скла та металів, які легко відсортовувати, і які складають велику частку маси побутових відходів. Натомість такі відходи як пластик і папір будуть складати невелику частку серед того, що використовується повторно чи переробляється. 

Що замість:  

• Покласти на виробників відповідальність за виконання норм щодо частки відходів, які використовуються повторно і переробляються; 
• Визначити в законі конкретну модель розширеної відповідальності виробника, яка діє в країні; 
• Встановити мінімальні відсотки для повторного використання і перероблення кожного типу побутових відходів: скла, пластику, паперу/картону, металу.