Продовження Закону про особливий статус ОРДЛО ще на рік та державне регулювання патріотизму

«Верховна Рада онлайн» транслює нам дуже багато інформації і не завжди зрозумілої. Ми підготували для вас якісну аналітику і цього разу у дайджесті висвітлюємо законопроєкт 6342 про ОРДЛО та законопроєкт 6341. Що таке ОРДЛО – українцям давно відомо, а от що буде з ОРДЛО далі – розберемося прямо зараз. Також ви дізнаєтеся про те, якою бачать українську ідентичність нардепи.

Продовження терміну дії закону про особливий статус ОРДЛО

Проєкт Закону № 6342 від 23.11.2021

Хто ініціював: 31 депутат Слуги народу та двоє депутатів групи «Довіра».

На кого вплине: мешканців України, органи державної влади, військовослужбовців.

Що передувало:

• у вересні 2014 року після оточення та розгрому в «зеленому коридорі» підрозділів ЗСУ та добровольчих батальйонів Україна була вимушена укласти так звані Мінські домовленості під тиском Росії;
• у лютому 2015 року був підписаний Комплекс заходів щодо викона
• ння Мінського протоколу, відомий як Мінськ ІІ. Вони передбачали звільнення від відповідальності учасників окупаційних військ РФ, проведення на окупованих територіях виборів, надання окупаційній владі широких повноважень в рамках правового поля України, які закріплювали вплив Росії на Україну та зобов’язання передбачити особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО (де-факто, особливий статус окупованих територій в Конституції);
• на виконання вимог Росії Верховна Рада 16 вересня 2014 року ухвалила Закон про особливий статус ОРДЛО терміном на три роки. Наступні скликання парламенту щороку продовжують термін його дії ще на рік. Проте він не працює через те, що неможливо провести місцеві вибори на окупованих територіях.

Що змінює: продовжує термін дії закону про особливий статус ОРДЛО з 31 грудня 2021 до 31 грудня 2022 року.

Що не так:

• Мінські угоди в цілому, як і вимога надати ОРДЛО особливий статус, є російським диктатом сили. Він має на меті інтеграцію ОРДЛО в Україну без деокупації і на закріплення російського впливу на державну систему влади;
• Закон про особливий статус ОРДЛО суперечить Конституції, оскільки створює в рамках унітарної держави територіальне утворення, яке має лише формальний зв’язок із рештою країни й не дозволяє здійснювати на цих територіях державну владу на тому ж рівні, що й на решті її території;
• постійне продовження дії закону без просування альтернативних моделей припинення збройної агресії РФ дипломатичним шляхом створює ризики, що одного дня Україна буде змушена запустити виконання цього закону, який призведе до руйнації держави.

Що замість: створення сприятливих економічних, політичних, дипломатичних та військових передумов для перегляду домовленостей на користь України.

Державна політика утвердження національної та громадянської ідентичності

Проєкт Закону № 6341 від 23.11.2021

Хто ініціював: 32 народних депутатів із фракцій Слуга народу, Батьківщина, Європейська солідарність, Голос та позафракційна депутатка Савчук О.В.

На кого вплине: мешканців України, органи державної влади, вчителів.

Що змінює:

• врегульовує державну політику у сфері формування української національної та громадянської ідентичності для досягнення єдності в українському суспільстві на основі дотримання прав і свобод людини, подолання суперечностей соціокультурного, мовного, регіонального чи міжрегіонального та характеру;
• визначає національні цінності України: соборність, самобутність, воля, гідність;
• затверджує перелік стратегічних документів у сфері: Стратегія утвердження української національної та громадянської ідентичності, державні цільові, регіональні та місцеві програми з утвердження ідентичності та плани заходів органів державної влади;
• визначає, що державна політика складається з трьох складових: національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання та громадянська освіта;
• створює Національну комісію з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності. Вона формуватиме державну політику у сфері, координуватиме діяльність органів державної влади та оцінюватиме ефективність виконання стратегічних документів;
• передбачає створення мережі центрів утвердження української національної та громадянської ідентичності, які мають впроваджувати державну політику на місцях.

Що не так:

• законопроєкт пропонує жорсткий авторитарний підхід до формування національної та громадянської ідентичності, який за своєю суттю дуже близький до радянського. Він передбачає систему чітких критеріїв, заходів та органів впровадження рішень у життя під єдиним керівництвом держави. Це веде до несприйняття плюралізму думок, відторгнення ідей патріотизму через його нав’язування державним примусом та до встановлення авторитарного правління в державі. Такий підхід є непоєднуваним із прагненням народу до розвитку України як демократичної держави;
• за своєю суттю проект є не законом, а швидше формою викладу державної політики, тому його б мала затверджувати не Верховна Рада, а Кабмін;
• створення Національного регулятора, аналогічного до НКРЕ КП, є невиправданим. Подібні органи створюються здебільшого для регулювання тих сфер економіки, де є природні монополії, а отже необхідне державне втручання для незаангажованого збалансування інтересів суспільства і бізнесу. В інших сферах діє звичайна система управління, де аналогічні повноваження здійснюють або профільні міністерства, або інші центральні органи виконавчої влади;
• наділення Національного регулятора повноваженнями формувати державну політику суперечить Конституції, яка покладає таку функцію виключно на Кабмін та міністерства;
• визначення законом основних національних цінностей суперечить розумінню терміну закону як системи загальнообов’язкових правил поведінки. Законом неможливо і непотрібно визначати, у що люди мають вірити.

Що замість: формування національної та громадянської свідомості — складний процес, який залежить від виховання, освіти, умов життя та якості роботи органів державної влади, місцевого самоврядування, рівня свободи в особистому розвитку та веденні бізнесу. Політики, високопосадовці та чиновники можуть долучитися до цього процесу, створюючи своєю діяльністю позитивні приклади патріотизму й не використовуючи свою владу й закон як засоби піару, в якому немає жодного практичного сенсу.