Антикорупційна політика

Впродовж усіх післяреволюційних років боротьба з корупцією була однією найпомітніших тем парламентських суперечок. Імовірно, що цього тижня парламент продовжить цю традицію. На порядку денному — законопроєкт, який врегулює, як розробляти та ухвалювати стратегічні документи у сфері боротьби з корупцією, та затвердить Антикорупційну стратегію на найближчі три роки. Розбираємо цю ініціативу на предмет того, як вона може вплинути на державу і наші життя.

Закон про засади антикорупційної політики (законопроєкт № 4135 від 21.09.2020)

Яка стадія: друге читання.

На кого вплине: Верховну Раду, Кабмін, НАЗК, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державних службовців, осіб, які займають виборні посади в органах державної влади і місцевого самоврядування

Що змінює:

1. надає НАЗК повноваження розробляти два стратегічні документи у сфері боротьби з корупцією:

• проєкт Антикорупційної стратегії, яку затверджує Верховна Рада
• проєкт Державної антикорупційної програми з виконання Антикорупційної стратегії, яку затверджує Кабмін.

2. Зобов’язує ВР щороку не пізніше 1 червня проводити парламентські слухання щодо реалізації Антикорупційної стратегії.
3. Забороняє ВР вносити зміни до Антикорупційної стратегії без участі в їхній розробці НАЗК.
4. Антикорупційна стратегія реалізується через виконання Державної антикорупційної програми з виконання Антикорупційної стратегії.
5. НАЗК отримує повноваження ініціювати зміни до Державної антикорупційної програми, координувати реалізацію Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми. А також моніторити виконання та оцінювати ефективність виконання заходів в рамках Державної антикорупційної програми.
6. Затверджує цим Законом Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки.

Що не так:

• Конституція не наділяє Верховну Раду повноваженнями затверджувати такі акти як Антикорупційна стратегія та забороняє розширювати повноваження парламенту законами чи підзаконними актами. Тому встановлене в проєкті повноваження ВР затверджувати Антикорупційну стратегію суперечить Конституції
• норма про те, що для внесення змін до Державної антикорупційної програми Кабмін зобов’язаний залучити НАЗК, суперечить Конституції. Вона порушує ієрархію у виконавчій владі. Кабмін є вищим органом виконавчої влади в Україні, тому реалізація ним своїх повноважень не може залежати від згоди чи участі будь-якого центрального органу виконавчої влади, який перебуває на нижчому ієрархічному щаблі
• НАЗК не є міністерством, його голова не входить до складу Кабміну, тому не може формувати державну політику в сфері боротьби з корупцією. Її формування, в тому числі через розроблення державних програм та стратегій, покладене виключно на міністерства і сам Кабмін. Інші центральні органи виконавчої влади створюються виключно для впровадження державної політики у певній сфері чи задля контролю за їхньою реалізацією. Тому наділення НАЗК повноваженнями розробляти проєкти стратегічних документів суперечить визначеній Конституцією системі та ієрархії органів виконавчої влади
• заборона Верховній Раді вносити зміни до Антикорупційної стратегії без участі НАЗК суперечить Конституції. За загальним правилом парламент здійснює свої повноваження самостійно, окрім тих випадків, які прямо встановлені у Конституції
• норми щодо обов’язку парламенту проводити щорічні парламентські слухання і визначення крайніх дат їхнього проведення належать до питань порядку роботи Верховної Ради. За Конституцією такі питання можуть регулюватися виключно Регламентом Верховної Ради
• надання НАЗК повноважень розробляти проєкти Стратегії і Державної програми наділяє Агентство невластивими по суті політичними функціями. Одночасне наділення його функціями координації і моніторингу за втіленням цих документів створює передумови для зловживань з боку НАЗК. Це йде в розріз із логікою розведення функцій формування політик та контролю за їхнім втіленням
• надання НАЗК фактично монопольних повноважень у сфері протидії політичній (елітарній) корупції створює загрозу політизації його роботи, використання його повноважень в цілях політичної боротьби і порушує систему стримувань і противаг, яка має на меті не допустити концентрації надто широкого спектру повноважень в однієї гілки влади чи окремого її органу
• більшість положень Антикорупційної стратегії, яка затверджується цим Законом, не містить правових норм, а є описом тенденцій, принципів та очікуваних результатів. Тому ця стратегія не може буте затверджена Законом через те, що вона є актом ненормативного характеру
• затвердження Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки одночасно з ухваленням Закону не відповідає тій процедурі, яку сам Закон встановлює. Спочатку Закон має набрати чинності, далі мають відбутись парламентські слухання, а лише потім буде можливо затвердити стратегію
• ухвалення Закону, який грубо суперечить Конституції, призведе до його оскарження в КСУ. Якщо суд визнає цей Закон неконституційним, навколо роботи суду може розгорітися новий політичний конфлікт. Це матиме такі ж наслідки для інституції, як і так-звана «конституційна криза», яка була пов’язана з визнанням неконституційними норм про повноваження НАЗК і відповідальності за неподання електронних декларацій.

Що замість:

• відхилити Законопроєкт через грубу невідповідність Конституції
• внести зміни в Закон «Про запобігання корупції», якими позбавити НАЗК невластивих для центральних органів виконавчої влади, окрім міністерств, повноважень формувати державну політику. Обмежити його компетенцію виключно впровадженням державної антикорупційної політики
• наділити Мінюст повноваженнями розробляти стратегічні документи в галузі боротьби з корупцією, а Кабмін – повноваженнями їх затверджувати.