Нове мовне правило: коротко про головне

Ще два роки тому було важко собі уявити, що закон про мову буде нарешті ухвалено. Але попри всі побоювання і перестороги Верховна Рада врешті спромоглась виконати Конституцію та законодавчо забезпечити статус української мови як державної.

Щоправда, не все одразу. Багато норм закону, ухваленого у 2019, вступають у дію поступово. Наприклад, положення щодо мови освіти та навчання мовам меншин і корінних народів будуть остаточно впроваджені аж у 2030 році.

Однак, одна з найважливіших норм починає діяти з 16 січня цього року. Вона регулює використання української у сфері публічного обслуговування. Тобто зачіпає ті сфери життя, з якими ми всі так чи інакше маємо справу.

Закон визначає, що мовою обслуговування споживачів є державна мова. Підприємства, установи та організації усіх форм власності мають саме нею обслуговувати споживачів та надавати їм інформацію про товари та послуги. Це правило поширюється і на живе спілкування, і на діяльність інтернет-магазинів, які в часи пандемії стають все більш популярними.

Проте, на прохання клієнта з ним можуть говорити будь-якою мовою, якою володіють обидві сторони.

На практиці це означає, що продавець у магазині має привітатися з вами українською і запропонувати свою допомогу, а далі якщо ви хочете з ним спілкуватись англійською чи скажімо арабською, то закон вам жодним чином не перешкоджає. Головне, щоб продавець теж її знав. Але якщо ви спілкуєтесь українською, продавець не має права відмовити вам в обслуговуванні нею.

Також закон зобов’язує виробника чи продавця надавати інформацію про товари та послуги державною мовою, залишаючи йому можливість дублювати таку інформацію будь-якими іншими мовами.

Мабуть, для будь-якого іноземця це б прозвучало парадоксально, але лише зараз держава починає забезпечувати своїм громадянам рівний доступ до сфери публічного обслуговування. Адже до цього часу, вам могли запросто відмовити в обслуговуванні державною мовою у магазині чи кафе, або навіть в державній установі.

Тобто головне завдання, яке виконує нововведення, дає усім громадянам держави рівний доступ до сфери публічного обслуговування. Це є важливою передумовою для недопущення конфліктів через небажання деяких закладів чи їхніх працівників надавати послуги державною мовою.

Як і у випадку з будь-яким іншим встановленим державою правилом, за недотримання обов’язку щодо обслуговування державною мовою передбачена відповідальність. Клопіт розгляду справ про такі порушення покладено на Уповноваженого з захисту державної мови чи його представників.

У разі виявлення ознак порушення вони можуть проводити перевірки та складати акти. Ці документи зобов’язуватимуть порушника виправити ситуацію впродовж 30 днів та виносять формальне попередження. Якщо ж порушник вдруге протягом року знехтує вимогами закону, його чекає штраф в розмірі від 5100 до 6800 гривень.

Це одне з найважливіших питань до цієї норми. Чи не обмежує нововведення прав людини, зокрема культурних прав представників корінних народів і національних меншин?

По-перше, Конституція України гарантує вільне використання російської, інших мов національних меншин та корінних народів. І закон про мову виконує це положення. Нова норма дозволяє використовувати в обслуговуванні будь-яку іншу мову на прохання клієнта.

По-друге, норми Конституції існують не кожна окремо, а у тісному взаємозв’язку. Згідно з основним законом, влада повинна забезпечити використання державної мови у всіх сферах життя. Тепер ця норма Конституції відображена в обов’язку обслуговувати клієнтів українською.

Важливість цієї норми стосується більшого, ніж комфорту спілкування україномовних людей. Вона охоплює всі послуги, доступ до яких держава зобов’язана забезпечити людині на всій території України. До прикладу, доступ до медичних послуг. У цій сфері швидкість та ефективність послуг залежить від того, чи зможе пацієнт пояснити лікарю, що його турбує, а той – його зрозуміти і призначити лікування. Так, дотримання права на медичну допомогу стає можливим для всіх громадян за умови використання єдиної мови.

Правило щодо обслуговування державною мовою є не дискримінацією чи примхою. Це передумова для реалізації багатьох інших прав людини на всій території України.