Розпорядження КМУ № 855-р від 26 серпня 2026 року

На кого вплине: осіб з ігровою залежністю та членів їхніх сімей; військовослужбовців і ветеранів війни як окремо визначену групу ризику; молодь, зокрема ту, що не навчається і не працює; гравців; ліцензованих організаторів азартних ігор; заклади охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг, молодіжні центри та спортивні школи; Міністерство цифрової трансформації України, Агентство ПлейСіті, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України, Міністерство оборони України, Бюро економічної безпеки України, Національну поліцію України.

Що змінює:

  • затверджує Стратегію державної політики щодо мінімізації негативного впливу азартних ігор і боротьби з лудоманією до 2035 року, а також операційний план її реалізації на 2027–2029 роки;
  • визначається п’ять стратегічних цілей:
    • популяризація здорового способу життя і зменшення негативного впливу азартних ігор на суспільство;
    • формування культури відповідальної гри серед гравців;
    • забезпечення своєчасної, доступної та безперервної допомоги особам із лудоманією та їхнім сім’ям;
    • обмеження функціонування незаконного ринку азартних ігор;
    • створення системи збору та аналізу даних про залученість населення до азартних ігор, моделі ігрової поведінки та поширеність лудоманії — через щорічні національні репрезентативні дослідження, епідеміологічний нагляд та дані Державної системи онлайн-моніторингу, з публічною щорічною звітністю про виконання Стратегії;
  • пропонується переорієнтація державної політики від адміністративно-каральних до соціально-профілактичних, медичних і психосоціальних підходів;
  • у 2028 році МВС, Нацполіція, Мін’юст, Мінцифри та Агентство ПлейСіті мають проаналізувати доцільність збереження адміністративної відповідальності гравців за участь у нелегальних іграх, а у 2029-му — за результатами аналізу, у разі необхідності, має бути підготовлений законопроєкт про її скасування;
  • гравець визнається потерпілою стороною у справах про незаконну організацію азартних ігор (наразі такого механізму в законодавстві немає);
  • Міноборони має здійснити такі заходи: розробити навчальні програми, інструкції для командирів, індикатори (маркери) виявлення спроб вербування через ігрові борги, інтеграція теми лудоманії до програм підготовки, супровід після звільнення зі служби;
  • упорядковується спонсорство спорту організаторами азартних ігор: обмеження для масового спорту і повна заборона спонсорства з боку суб’єктів без ліцензії;
  • розробляються цифрові інструменти: алгоритми на основі ШІ для виявлення ризикової ігрової поведінки через Державну систему онлайн-моніторингу, відстеження транзакцій у віртуальних активах, виявлення прихованого маркетингу на стримінгових платформах;
  • впроваджується перше національне репрезентативне дослідження рівня залученості населення до азартних ігор, моделей ігрової поведінки та поширеності ігрової залежності — щорічно, починаючи з 2027 року.

Що так:

  • Стратегія вперше формує комплексну державну політику щодо лудоманії, поєднуючи профілактику, охорону здоров’я, соціальний захист, регулювання грального ринку, роботу з військовослужбовцями та ветеранами і протидію незаконному гральному ринку;
  • документ визнає, що за шість років після легалізації держава не побудувала ані системи виявлення, ані системи допомоги, а половина ринку залишається в тіні;
  • пропозиція змінити підхід до осіб, залучених до азартних ігор, — від адміністративно-каральної моделі до моделі соціального та медичного супроводу — відповідає сучасним підходам до подолання ігрової залежності;
  • окрема увага до військовослужбовців і ветеранів є виправданою в умовах війни: Стратегія розглядає ігрову залежність не лише як проблему здоров’я, а й як фактор фінансової та безпекової вразливості.

Що не так:

Стратегія містить кількісні цілі, однак не визначає ані вартості їх досягнення, ані джерел фінансування, ані показників, за якими оцінюватиметься її результативність.

Що натомість:

Фіксована частка плати за ліцензії організаторів азартних ігор має спрямовуватися на заходи стратегії, це зробить її фінансування передбачуваним, незалежним від щорічної бюджетної конкуренції та логічно пов’язаним із джерелом проблеми. Модель, за якою галузь фінансує подолання власних негативних наслідків, застосовується в низці європейських юрисдикцій.