Постанова Кабінету Міністрів України № 659 від 27 травня 2026 року

На кого вплине: роботодавців; Держпраці та її територіальні органи; осіб з інвалідністю, Пенсійний фонд України.

Що змінює:

  • встановлює чіткий механізм контролю за виконанням нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю через планові та позапланові перевірки Держпраці (спеціальна підзаконна база була відсутня, хоча загальні повноваження Держпраці існували);
  • диференціює частоту планових перевірок залежно від ступеня ризику:
    • для роботодавців високого ризику — не частіше одного разу на два роки;
    • середнього — раз на три роки;
    • незначного — раз на п’ять років;
  • зобов’язує Держпраці повідомляти роботодавця про планову перевірку не пізніше ніж за десять днів до її початку;
  • обмежує строки перевірок:
    • планова — не більше десяти робочих днів, для малого бізнесу — п’ять днів;
    • позапланова — десять днів, для малого бізнесу — два дні;
  • продовження строків не допускається;
  • чітко визначає підстави для позапланової перевірки: невиконання попереднього припису, скарга фізичної особи з доданими доказами, інформація ПФУ про ознаки порушень або власне звернення роботодавця;
  • фіксує в акті перевірки не лише факт виконання або невиконання нормативу, а й рівень оплати праці працевлаштованих осіб з інвалідністю та кількість тих, хто належить до категорій, що дають право на подвійне зарахування;
  • надає роботодавцям чіткий перелік прав під час перевірки, включно з правом не допускати перевіряльників у разі порушення встановлених процедур.

Що так:

Порядок є необхідним доповненням до нещодавно введеного механізму подвійного зарахування осіб з інвалідністю I групи та II групи з порушенням зору або психічними розладами.

Фіксація в акті перевірки рівня оплати праці осіб з інвалідністю є принципово важливою деталлю: вона дозволяє виявляти ситуації, коли норматив формально виконується, але людина отримує мінімальну зарплату без забезпечення належної зайнятості.

Право роботодавця не допускати перевіряльників за порушення процедур — це важливий антикорупційний запобіжник, який захищає від зловживань з боку контролюючого органу.

Що не так:

Порядок не визначає, що відбувається після видачі припису роботодавцю, який систематично не виконує норматив: яка відповідальність настає, в які строки і хто її застосовує. Припис є лише вимогою усунути порушення, але без конкретних санкцій за його невиконання його ефективність може бути обмеженою.

Підстава для позапланової перевірки у вигляді «інформації ПФУ, що містить ознаки порушень» є розмитою: що саме є «ознаками порушень» і яким чином ця інформація верифікується перед тим, як стати підставою для перевірки — порядок не уточнює.

Що натомість:

Порядок потребує доповнення нормою про наслідки невиконання припису: чіткі строки реагування, перехід до позапланової перевірки з автоматичним застосуванням санкцій, передбачених Законом про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Варто також передбачити публічний реєстр результатів перевірок, не з персональними даними працівників, але з агрегованою інформацією про рівень виконання нормативу по галузях і регіонах: це дозволило б громадянському суспільству і самим особам з інвалідністю оцінювати практику виконання нормативу та виявляти системні проблеми.

Що відбулося:

Постанова завершує формування механізму забезпечення виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо раніше держава запровадила стимул для роботодавців наймати людей з найважчими формами інвалідності через механізм подвійного зарахування, то тепер встановлює механізм перевірки того, чи виконується норматив узагалі.

Без контролю будь-який норматив є лише побажанням. Водночас ефективність цієї системи залежатиме від своєчасного затвердження критеріїв ризику, спроможності Держпраці забезпечити проведення перевірок та дієвості механізмів реагування на виявлені порушення.