Постанова КМУ № 573 від 6 травня 2026 року

На кого вплине: іноземців та осіб без громадянства, які проходять або мають намір проходити військову службу у Збройних Силах України, Національній гвардії та Держспецтрансслужбі; членів їхніх сімей; Державну міграційну службу.

Що змінює:

  • видає посвідку на тимчасове проживання іноземцям-військовослужбовцям на строк дії контракту плюс шість місяців після його припинення, без прив’язки до стандартних міграційних підстав;
  • скасовує перевірку адреси місця проживання для іноземців-військовослужбовців, враховуючи специфіку служби, яка унеможливлює стандартну реєстрацію;
  • дозволяє іноземцям подавати інформацію про місце проживання за кордоном без документального підтвердження, якщо їхня країна громадянської належності є агресором або не визнає територіальну цілісність України;
  • звільняє іноземців-військовослужбовців від обов’язку мати поліс медичного страхування при оформленні та обміні посвідки;
  • дозволяє використовувати прострочений паспортний документ для оформлення посвідки, у разі якщо для отримання нового документа особа мала б звернутися до органів країни-агресора або країни, що голосувала проти резолюції ООН про територіальну цілісність України;
  • поширює спрощений міграційний режим на осіб, які лише мають намір укласти контракт, а не лише на тих, хто вже служить;
  • зобов’язує військову частину повідомляти ДМС про дострокове розірвання контракту з підстав, що можуть бути підставою для перегляду міграційного статусу.

Що так:

Постанова усуває реальну бюрократичну пастку, в якій опинялися іноземці, готові воювати за Україну, а саме стандартні міграційні вимоги: реєстрація адреси, медична страховка, дійсний паспорт, які були фізично нездійсненними для людини, яка перебуває на передовій або не може звернутися до посольства країни-агресора. Логіка «служиш — отримуєш статус» є правильною і зрозумілою. Норма про шість місяців після закінчення контракту дає людині час на впорядкування свого правового становища після служби.

Що не так:

Постанова є технічним пакетом змін до кількох підзаконних актів і не дає відповіді на ширше питання: яким є загальний правовий статус іноземця-ветерана після завершення служби та чи має він пріоритет при отриманні постійного проживання або громадянства? Механізм повідомлення військовою частиною ДМС про розірвання контракту є важливим, але постанова не визначає строків такого повідомлення, що створює правову невизначеність щодо того, з якого моменту починається перелік строку для врегулювання міграційного статусу.

Що натомість:

Технічні зміни, закріплені постановою, є необхідними, але недостатніми. Логічним наступним кроком мало б стати ухвалення комплексного закону про правовий статус іноземців-ветеранів, який би чітко визначав: пріоритетне право на постійне проживання після певного строку служби; спрощений шлях до громадянства для тих, хто отримав поранення або відзнаку; гарантії соціального захисту: доступ до медицини, реабілітації, житлових програм — нарівні з українськими ветеранами. Окремо варто законодавчо врегулювати статус членів сімей іноземців-військовослужбовців, які перебувають в Україні: зараз їхнє становище залишається вразливим.

Що відбулося:

Постанова є частиною поступового формування окремого міграційного режиму для іноземців, які воюють за Україну — режиму, якого до повномасштабного вторгнення фактично не існувало.