Текст підготовлено для Децентралізації.
Коли українці, які мешкають за кордоном, повертаються додому на Батьківщину, першим ділом вони записуються до місцевих лікарів на планові огляди та поповнюють вміст власної аптечки. Доступність медичних послуг стала візитівкою українських громад, бо не потрібно чекати пів року, щоб потрапити до лікаря, як це буває за кордоном. Однак насправді не все так ідеально й недоліки у цій сфері є. Хоч медична реформа впровадила деякі позитивні зміни, не все встигли покращити.
Як для швидшого одужання треба вчасно поставити діагноз, так і для реформування охорони здоровʼя необхідно виявити проблеми. Миколаївська громада на Львівщині у співпраці з Центром спільних дій працювала над удосконаленням медичних послуг. Під час аналізу зрозуміли, що роботи чекає чимало. Пацієнти скаржилися на якість надання послуг, лікарі – на умови роботи.
Чи змогла громада впоратися із викликами, якими є проблеми у сфері охорони здоровʼя та як їх вирішувати – розповідаємо на прикладі Миколаєва.
Як радянський підхід до медицини заважає реформуванню
У листопаді 2022 року в Миколаївській громаді на Львівщині у співпраці з Центром спільних дій вирішили розв’язати проблеми у сфері охорони здоровʼя. Громада мала власну мережу медичний закладів, однак жителі чомусь зверталися до лікарень Львова чи Стрия. Щоб зрозуміти, чому так сталося, аналітики Центру спільних дій допомогли провести опитування мешканців та лікарів.
Пацієнти Миколаївської лікарні розповіли, що стикалися з непрофесійним ставленням з боку лікарів, молодших медичних працівників та іншого персоналу. Крім того, відвідувачі лікарні не мали можливості самостійно обирати лікаря – за них це робили завідувачі відділень.
І лікарі, і пацієнти неправильно трактували реформу. Медики не мали мотивації старатися надавати якісні послуги. Вони думали, що обсяги фінансування залежать лише від держави, а не від кількості пацієнтів. Тоді як медреформа запровадила фінансування за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Жителі Миколаєва зі свого боку не знали, що частину послуг у рідній громаді можна отримати безкоштовно.
«Приватна модель медицини передбачає задоволення емоційної складової пацієнта. А в нас був радянський підхід. Щось на кшталт “я ж лікар, а ти пацієнт: що я сказав – те й роби і не сперечайся”. Також лікарі не хотіли щось змінювати, бо “так завжди було”», – розповідає директор лікарні Юрій Кучер.
Колишній радник міністра охорони здоровʼя та співзасновник Українського центру охорони здоров’я Матвій Хренов каже, що проблеми Миколаєва із впровадженням медреформи є досить поширеними й для інших українських громад. За його словами, головним лікарям і головам ОТГ складно впоратися із менеджментом без відповідного попереднього досвіду. Із реформою децентралізації заклади охорони здоровʼя перейшли на рахунок ОТГ, а колись бюджетні лікарні стали некомерційними підприємствами. Тепер медзаклади отримають право мати власний рахунок у держбанку, а керуватиме установами не держава, а директори. Зазвичай це люди з медичною освітою, які потребують додаткових навичок управління.
Рішенням може стати проєктний менеджмент. Як це працює?
Як вирішити проблеми з охороною здоровʼя в Миколаєві,підказав Матвій Хренов. Громада провела сесію, під час якої він навчав представників місцевої влади та лікарні стратегічному управлінню та проєктному менеджменту. Матвій Хренов розповідає, що проєктний підхід робить реформи більш реальними для виконання.
«Люди звикли жити в логіці процесів, а не проєктів. Але якщо поділити проблеми на частинки, то їх вирішити і простіше, і більш реалістично. Коли ти йдеш від визначення чіткої проблеми до чіткого рішення, то все можливо зробити», – пояснює Хренов.
Загальна проблема «пацієнти не хочуть до нас ходити» здається надто складною, щоб підступитися до її розв’язання. Тому її поділили на кілька складових і визначили три проєкти, які допоможуть втілити позитивні зміни:
- Запровадження електронної черги.
- Кращі умови роботи лікарів і можливості для їхнього навчання.
- Зручний та зрозумілий простір для відвідувачів лікарні.
Щоб не загубити всі напрацювання, аналітики Центру спільних дій систематизували їх у брифі. Громада зможе використовувати його, щоб втілювати зміни. У ньому громаді також рекомендували розробити стратегію розвитку лікарні та розділити первинну та вторинну ланки медичної допомоги.
Первинну допомогу надає сімейний лікар чи педіатр, вона полягає в діагностуванні чи профілактиці хвороб. А вторинна – це лікування більш вузькими спеціалістами, такими як ЛОРи, ортопеди, офтальмологи тощо. Коли лікарня отримує гроші від держави на потреби «первинки», то частину з них інколи витрачають для «вторинки», пояснює аналітик Центру спільних дій Данило Ящук. Тобто гроші, які виділялися на одні потреби, можуть використовуватися на зовсім інші. Аналітики кажуть, що ці дві ланки необхідно розділити, щоб вони не забирали ресурсів одна в одної.
«Ми перейшли від хаотичного планування всього і водночас нічого до конкретних дій, які нам треба виконати. З’явився горизонт планування, на який ти зважаєш, який ти береш до уваги і викроюєш на нього час із тих проблем, які нав’язує рутина», – ділиться гендиректор Миколаївської міської лікарні Юрій Кучер. У лікарні й без впровадження реформи вистачає турбот, розповідає він, але певні орієнтири дозволяють не забувати, що зміни є важливими.
Хоч Миколаївська міська лікарня на Львівщині лише на півшляху напрацьованого плану, за рік у громаді встигли чимало. Під час співпраці у листопаді минулого року розробили дворічний план розвитку. Найголовнішим здобутком є розʼєднання первинної і вторинної ланки медичних послуг, як того радили аналітики Центру спільних дій.
Щоб пришвидшити позитивні зміни та оптимізувати приміщення, Юрій Кучер передав свою приймальну для одного з відділень. Завдяки його переїзду в інший корпус первинна ланка отримала додатковий простір. Тепер за кошт місцевих підприємців у приміщенні мають зробити ремонт – хочуть встигнути до Нового року.
У Миколаївській лікарні працюють і над впровадженням електронної черги. Тут є нюанси. Місцева влада вирішила встановити часове обмеження прийому в 15 хвилин. Проте хірурги й травматологи жаліються, що це не дозволяє їм провести якісне лікування. Але досвід співпраці заклав принципи діалогу в громаді – там намагаються знайти компроміс, який задовольнить усі сторони.
«Оскільки хірурги задіяні і в стаціонарі, і в поліклініці, то іноді бувають виклики, що потрібна невідкладна операція чи є складні пацієнти. У такому разі неможливо вкластися в такий малий проміжок часу. Наразі я розглядаю можливість залучити додаткового лікаря, який буде працювати лише на поліклініку», – розповідає директор лікарні.
У лікарні вже встигли розробити брендування, але ще необхідно встановити вказівні знаки до медзакладу на дорогах і по самій установі, щоб пацієнти з інших громад могли швидше знайти необхідну будівлю й кабінет. Проте директор каже, що наразі цей напрямок роботи не в пріоритеті, адже в громаді зважують доцільність таких витрат під час війни. Широкомасштабне вторгнення, звісно, вносить свої корективи, але не є причиною відмовитися від реформ.
Миколаївська лікарня уже отримує позитивні результати роботи над собою. Директор лікарні Юрій Кучер каже, що показником є отримання непоганого фінансування від Національної служби здоров’я України. На його думку, це свідчить про те, що медустанова є ефективною й користується попитом.
«У нас є чимало сильних сторін, але ми визнаємо, що є і труднощі, і певні проблеми. І якщо ми їх вирішимо, то в очах пацієнтів ми піднімемося принаймні на один щабель», – підсумовує Юрій Кучер.
Яка ж формула успіху?
Її насправді немає. Громади різні, а тому для розвʼязання проблем можуть потребувати різних рішень. Однак досвід Миколаївської громади показує, що рішення простіше шукати спільно: не в зачинених кабінетах, а під час відкритого обговорення з лікарями та пацієнтами.
«Зазвичай громади просто вирішують якісь нагальні питання і можуть не мати часу, щоб подумати в довгострокову перспективу. А на таких заходах, як стратегічні сесії, вони цілеспрямовано шукають рішення більш глобальних проблем», – пояснює аналітик Данило Ящук.
Директор Миколаївської лікарні Юрій Кучер каже, що спільна дискусія допомогла досягти взаєморозуміння. Тепер представники органів влади замість відстоювання проблем із своєї «бульбашки» направляють зусилля в одному напрямку.
«Це було реально дуже круто. Експерти пояснили нам, що не треба гнатися за кількістю послуг, які ми надаємо, треба сформувати своє певне бачення, свій фокус і це вивести на достойний рівень. А потім можна починати, пробувати розвивати щось додатково. Це озвучили під час сесії стратегічного планування, і воно мені тоді дуже сподобалося. Я взяв це собі за основу», – розповідає Юрій Кучер.
Жодна історія успіху не береться ні з чого. Вона починається з визнання власних недосконалостей та бажання покращуватися. Завжди є варіант нічого не змінювати, це простіше й менш болісно. Але в довгостроковій перспективі – це шлях в нікуди. Для впровадження реформ корисним може виявитися залучення зовнішніх експертів, адже вони зможуть «свіжим поглядом» поглянути на проблему й запропонувати неупереджене рішення.
