Чому європейці купують українську плитку та що не так із брендом Made in Ukraine — очільник правління Golden Tile

Європейцям складно повірити в те, що в Україні можуть поєднуватися війна, корупція та виробництво якісного продукту. Утім, після укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС українські експортери продають до Євросоюзу свої товари попри упередження ставлення. Серед них – виробник керамічної плитки Golden Tile Ceramic Group.

Групу заснували у 2008 році і наразі до її складу входять Харківський плитковий завод, Майдан-Вільський кар’єр у Хмельницькій області, компанія “Шахтобуд” у Донецькій області та дистриб’юторська компанія Golden Tile. 

Журналісти Центру спільних дій поспілкувалися із главою правління компанії Дмитром Салімоновим про проблеми під час експорту, оновлення Угоди про асоціацію та стереотипи щодо українських підприємців. 

Центр спільних дій підготував це інтерв’ю у межах серії матеріалів про проблеми та перспективи українського експорту до ЄС. Раніше організація спільно з Офісом віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції провела публічні консультації з бізнесом у шести регіонах та зібрала позиції підприємців щодо оновлення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Все це для того, аби українська сторона мала зважену та обґрунтовану позицію на переговорах.

Ви більше орієнтуєтеся на українські чи закордонні ринки?

За результатами 2020 року наша компанія експортувала 40 % своєї продукції на закордонні ринки. 60 % ми продали на території України. Golden Tile експортувала продукцію у 43 країни світу.

У які країни потрапляє найбільше вашої продукції?

Наша компанія має декілька офісів, один із них знаходиться у Варшаві. Там продукція на сьогодні займає 2 % польського ринку. У Польщу ми продаємо приблизно мільйон квадратних метрів плитки на рік.

У 2016 році ми відкрили свій офіс у Великій Британії, у Лондоні. На сьогодні ми маємо приблизно 1 % внутрішнього ринку Великої Британії та продаємо 800–900 тисяч метрів квадратних плитки на рік. У 2021 році ми плануємо реалізувати на внутрішньому ринку Великої Британії мільйон метрів квадратних.

Минулого року ми відкрили свій офіс в Естонії, у Таллінні. Там ми плануємо реалізувати 500 тисяч метрів квадратних на рік та продавати свою продукцію на ринках Балтії та Північної Європи.

Чи плануєте відкривати свої офіси в інших країнах найближчим часом?

У 2021 році ми не плануємо відкривати офіси в інших країнах Європейського Союзу, але дуже зацікавлено починаємо дивитися на ринок Північної Америки, а саме на Сполучені Штати.

Як змінилась структура вашого експорту після подій 2014 року?

Після початку воєнної окупації ми кардинально змінили структуру продажу. Свої офіси у Варшаві, Лондоні та Талліні ми відкрили після 2014 року, коли була підписана Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Взагалі ринок ЄС із погляду кераміки дуже місткий. Це приблизно 1 млрд квадратних метрів плитки на рік, тому він дуже цікавий для нас. Й Україна, з погляду географії, має дуже вигідне розташування.

Тому після 2014 року ми суттєво зменшили свою представленість на ринках СНД та направили продажі та зусилля компанії на розвиток ринків Європейського Союзу.

Хто ваші конкуренти у ЄС? Чим ви кращі за них?

Польща є дуже великим виробником керамічної продукції. Вона виробляє приблизно 100–120 мільйонів квадратних метрів плитки на рік, при цьому експортує її до Німеччини, Великої Британії, скандинавських країнах і також імпортує плитку з України.

Ми цікаві польському покупцеві тим, що можемо надати круті формати, які мають попит на внутрішньому ринку, з класними дизайнами і за нормальною ціною.

Чому ваша ціна нижча?

По-перше, ми маємо власну сировину. По-друге, зарплати в Україні, як не крути, нижчі, ніж у Польщі. 

З якими проблемами ви стикаєтесь, коли експортуєте в країни ЄС?

За сім років, упродовж яких ми експортуємо продукцію до Європейського Союзу, ми зіштовхувались із багатьма проблемами. Були випадки, коли нам було дуже необхідно, щоб товар, який знаходиться на території західної України, швидко перетнув кордон із Польщею. Треба було телефонувати бабусі на якісь станції та просити, щоб підвезли локомотив. 

Також є сезони експорту, наприклад, залізної руди або вугілля. І коли йдуть ешелони з вугіллям та залізною рудою, то ніхто не хоче вести плитку.

Крім цього, турбує питання сертифікації. Це, до речі, дуже велика проблема для всієї держави, тому що всі випробування, які зараз роблять в Україні, на жаль, пострадянського масштабу. А для того, щоб отримати знак ISO (Міжнародної організації зі стандартизації – ред.), ти повинен відправити свою продукцію до європейської лабораторії. Це коштує немалих грошей та часу. І тільки після того можна отримати сертифікат, який буде підтверджувати знак ISO.

На сьогодні наша лабораторія вже пройшла атестацію. Із впевненістю можемо писати на своїх коробках знак ISO, який відповідає знаку якості у Європейському Союзі та більшості країн світу.

Звичайно, є також ментальні проблеми, з якими ми стикаємося під час переговорів. Тому що родина Європейського Союзу дуже велика і вони мають різні погляди щодо продукту, його якості. На жаль або на щастя, представники ЄС вимагають від нас дуже високої якості, сервісу та нижчої ціни, ніж надають європейські компанії.

Якби ви відкривали подібне підприємство на території ЄС, у чому б вам було простіше працювати та реалізовувати продукцію?

Щодня на закордонних ринках ми зустрічаємося із проблемою бренду Made in Ukraine. На жаль, наша держава не робить нічого, щоб зробити цей бренд високоякісним і технологічним. Декілька років тому у мене були переговори з міжнародною мережею Leroy Merlin (французька торгова мережа, яка продає товари для будівництва – ред.). Вони сказали: “Нам важко пояснити нашому покупцеві, чому плитка, яка зроблена в державі, де корупція й війна, виготовлена краще, ніж на італійських чи іспанських лініях”. 

Наші лінії набагато сучасніші, ніж ті, що стоять на заводах Італії чи Іспанії. А вони (європейські партнери — ред.) не можуть пояснити своєму покупцеві, чому наша плитка повинна коштувати дорожче. Те, що держава повинна зробити для експортера, – створити бренд Made in Ukraine. Повідомляти хороші новини про нас світовій спільноті. Тоді ставлення іноземця до нашої продукції буде набагато вищим, ніж воно є наразі. 

Тому, якщо будувати підприємство на території Європейського Союзу, звичайно, ставлення споживача до товару буде набагато кращим, ніж до української продукції.

Я зараз, може, підніму дуже політичне питання, але під час першого локдауну у 2020 році вся Польща була в білбордах із локальними зірками країни, де було написано: “Купуй польське”. Вони підтримували свого виробника.

Наш уряд не зробив нічого для того, щоб підтримати українського виробника, зокрема на рівні реклами, яка була б спрямована на те, щоб український споживач придбав українську продукцію й поборовся з імпортом. 

А як пандемія взагалі вплинула на ваші продажі?

У нас є диверсифікація продажів на різних ринках збуту. Спочатку ми відчули падіння продажів та закриття всього простору на території Європейського Союзу. Спершу в Німеччині, потім у Польщі, Угорщині. Потім це дійшло й до кордонів України. Україна так само за декілька тижнів зупинилася: люди не знали, що робити, і продажі впали в рази. Ми вимкнули виробничу лінію, але за допомогу нашого акціонера змогли залишити зарплати – виплачували дві третини працівникам заводу та нашої компанії. 

І згодом так само спершу відкрилась Німеччина, потім Угорщина, потім Польща і згодом уже Україна. І після того рік був доволі результативний та позитивний у своїй динаміці.

Ті форс-мажорні обставини, які були рівно рік тому, у березні-квітні 2020 року, зараз знову повторюються. Ми отримуємо меседжі зі своїх закордонних офісів про те, що Німеччина та Польща закривають великі магазини. Більша частина України вже теж закрита. 

Зараз триває процес оновлення Угоди про асоціацію з ЄС. Що, на вашу думку, варто пролобіювати уряду, щоб полегшити експорт у вашій галузі?

Я знаю багато компаній, які працюють на експорт в інших галузях, і вони мають певні квоти (Угодою для України визначені квоти на продаж певних категорій товарів – ред.). Слава Богу, квоти на експорт керамічної продукції до Європейського Союзу відсутні. Але є одна важлива проблема, про яку треба говорити дуже відкрито. Це – проблема із перетином кордону, із дозволами траків, які щороку закінчуються ще в листопаді. 

Примітка. Між Україною та європейськими державами існує “дозвільна” система автомобільних перевезень. Держави самостійно визначають, скільки дозволів на перевезення видавати, тому з року в рік їхня кількість може змінюватися.  

Вартість перевезення стає неможливо високою, збільшується в рази. Тобто якщо перевезення коштувало тисячу євро у листопаді, у середині грудня воно вартує вже 2-2,5 тисячі євро. Через це український експортер не може дати європейському споживачеві збалансовану ціну. Тому уряду України необхідно звернути увагу на це питання. Потрібно збільшити кількість дозволів, бо наразі ситуація дуже критична.

Нам дуже приємно, що ви цікавитесь суспільно-політичним життям нашої країни!

Якщо вам подобається те, що ми робимо, пропонуємо вам стати патроном Центру спільних дій та підтримати нас щомісячним внеском від 3$ тут. Окрім цього, щомісячні внески дадуть змогу вам ближче познайомитися з командою та отримати наші додаткові продукти.

Зрештою, так ви допоможете нам робити аналітику регулярною, політику більш доступною, а діяльність влади – прозорою для громадян усієї країни.