Постанова Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2024  

Хто ініціював: Кабінет Міністрів України  

Стадія: набрала чинності 4 березня 2024 року 

На кого вплине: представників національних меншин (спільнот), Кабінет Міністрів України, Державну службу України з питань етнополітики та свободи совісті (далі – ДЕСС), Державну службу статистики, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, наукові установи та громадські об’єднання національних меншин 

Що змінює:  

  • затверджує процедуру визначення переліку населених пунктів, у яких традиційно компактно проживають національні меншини, або в яких вони складають значну частку населення; 
  • рішення про визнання населеного пункту таким, у якому традиційно компактно проживають національні меншини, ухвалює ДЕСС; 
  • щоб віднести населений пункт до переліку, ДЕСС отримує від Держстату офіційну інформацію про розподіл населення за етнічним походженням за результатами останнього Всеукраїнського перепису. В разі виявлення населених пунктів, які відповідають необхідним вимогам, ДЕСС вносить проєкт такого переліку на розгляд Кабміну; 
  • МКІП, Український інститут національної пам’яті, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, наукові установи та громадські об’єднання національних меншин можуть пропонувати включити населені пункти до цього переліку. В поданні вони мають вказати назву населеного пункту та надати відомості про безперервне проживання там представників національних меншин впродовж останніх ста років; 
  • відомостями про проживання представників національних спільнот у певному населеному пункті впродовж останніх 100 років є: 
    • дані офіційних документів установ та організацій, що у ХІХ-XX століттях діяли на території такого населеного пункту; 
    • дані наукових, релігійних, громадських товариств, що у ХІХ – першій третини XX століття відігравали важливу роль у політичному, соціальному та культурному житті населеного пункту; 
    • документи про переписи населення Австро-Угорщини 1900 та 1910 років, Польської Республіки 1921 та 1931 років, Чехословаччини 1921 та 1930 років, Румунського королівства 1930 року, Угорського королівства 1941 року; 
    • документи (твори, приватні листи, щоденники, мемуари, автобіографії, документи людей (паспорти, свідоцтва, витяги з метричних книг, посвідчень), судово-слідчі документи, документи поліцейського нагляду), оформлені рукописним способом тощо. 

Що так: затвердження цього порядку дозволить втілити в життя закон про нацменшини та забезпечити представникам національних спільнот дотримання їхніх прав. 

Що передувало: в грудні 2022 року Верховна Рада України ухвалила закон про нацменшини, а потім внесла до нього зміни для відповідності вимогам вступу в ЄС. Цей закон визначає основні засади захисту прав національних меншин та додаткові заходи для збереження їхньої ідентичності в населених пунктах, де вони традиційно мешкають або складають значну частку населення.  

Що ще:  

  • подкаст «Ок, і шо?» №136: «Востаннє говоримо про закон щодо нацменшин, але це не точно»; 
  • стаття Марії Очеретяної: «Закон про нацменшини як яблуко розбрату. Чому він провокує конфлікти?»; 
  • подкаст «Почуті/По суті» №1: «Закон про нацменшини: як знайти баланс між правами та нацбезпекою?»; 
  • видимі №1: «Українські євреї про політику щодо нацменшин»; 
  • за законом:«Епопея з законом про нацменшини закінчилась, але є питання».