Підсумки місцевих виборів 2020

1. Децентралізація зробила мерів дуже сильними і надала громадам додаткові гроші. Виборці не розуміють, що зросла не ефективність використання місцевою владою коштів, а лише їхня кількість в місцевих бюджетах. Тому теперішні лідери громад видаються людям значно кращими за попередніх і мають значно більше підтримки. 

2. Платники податків необізнані ні про фактичний розмір податків, ні про те, яку частину з них платять у місцеві бюджети. З іншого боку, інформація про місцеві фінанси часто є недоступною навіть на запит, а місцеві медіа в цій сфері практично не працюють. Тому виборці необізнані щодо повноважень місцевої влади, кількості коштів у бюджеті, на що ці кошти використовує влада та які масштаби впливу місцевого самоврядування на життя громадян. 

3. COVID-19, погіршення фінансового стану домогосподарств та зростання недовіри до політики зменшили політичну активність населення, обмежили можливості до агітації для нових партій та кандидатів. Через це явка на місцевих виборах стала такою низькою. 

4. Поширення партійної системи висування кандидатів на невеликі за населенням громади, з кількістю виборців понад 10 тисяч, суттєво погіршило доступ членів громади до політики. Лідери локальних спільнот в межах громади, наприклад, голови ОСББ, відмовлялися від участі в виборах, бо не хотіли, щоб їх пов’язували з будь-якими партіями через дуже низький рівень довіри в суспільстві до політичних проєктів. Це знизило конкуренцію для людей, які мають меркантильний інтерес, і яких належність до партій не засмучує. Тому майбутні ради малих громад загалом можуть стати більш корумпованими, ніж попередні. 

5. Політичні партії не створили власні первинні низові структури. Натомість, вони боролися не за виборця, а за залучення локальних лідерів у свої списки, яких вже і так підтримує виборець. Як наслідок, замість добору кандидатів на основі підтримки партії чи ідеології, до списку кандидатів проходили лідери суспільної думки, які до партії прямого стосунку раніше не мали.  

6. Молодим партіям і політикам бракує кваліфікації. Аналізу їхніх програм і тем агітації достатньо для висновку про те, що здебільшого це були люди, які не розуміли ні проблематики громади, ні базових повноважень місцевого самоврядування.  

7. Тому давніші учасники політичного процесу використовували для боротьби одне з одним дискредитацію, чорний піар та обіцяли людям те, що не належить до компетенції місцевої влади. А якісно іншої дискусії, як альтернативи, ніхто не пропонував. 

8. Під час агітації, партії використовували теми і повноваження, на які органи місцевого самоврядування не мають впливу. Зокрема, це стосувалось питань використання мов в освіті чи побуті, розподілі повноважень між урядом і місцевою владою, та подальшому геополітичному напрямку руху України.  

• Обіцянки, які не відповідають повноваженням органів місцевого самоврядування, можна знайти в передвиборчих програмах партій “Пропозиція”, “Європейська солідарність”, “За майбутнє”, “ОПЗЖ”, “Слуга народу”, “Партія Шарія”, “Батьківщина”, “Блок Вілкула “Українська перспектива”.  

9. Очікування, що зміна виборчої системи на систему з відкритими списками, де виборець сам обирає кандидата, змусить загальнонаціональні партії йти в локальні спільноти, не виправдалися. Їхнє місце у громадах зайняли або маленькі локальні партії мерів, або партії франшизи. Таким чином діяли партії “Пропозиція” і “За майбутнє” на території усієї країни, “Свобода” – на заході, а “ОПЗЖ” – на сході. 

1. Парламентські партії програли вибори у великих містах — вони не змогли дієво конкурувати з локальними партіями чинних мерів за більшість у міських радах. Здебільшого причиною поразки загальнонаціональних партій є відсутність дієздатних осередків партій на місцях та їхня пасивність у періоди між виборами. Так, в багатьох великих містах погані результати показали партії “Слуга народу”, “Батьківщина” і “Голос”. 

2. З часом низька явка, 37%, в середньому по країні, буде засобом опонентів підважувати легітимність місцевої влади в багатьох громадах, і зможе провокувати дострокові вибори. 

3. Перше місце партії “Слуга народу” в агрегованому рейтингу партій є більше результатом залучення в списки локальних лідерів, а не залишками популярності бренду чи результатом якісної розбудови партії. Ці люди здебільшого перестали бути пов’язаними з партією одразу ж після закінчення голосування. Базою для партії чи осередком для формування списку кандидатів на наступні парламентські вибори вони не стануть. 

4. Високе місце партії “За майбутнє”, пов’язаної з олігархом Коломойським, викликане таким же залученням в свої ряди локальних лідерів. На відміну від “Слуги народу”, своїх мерів і депутатів “За майбутнє” втримає в партії шляхом підкупу і обіцянок більшої влади для того, щоб вони забезпечили результат на парламентських виборах. Загалом, ця партія глибоко проникла в локальні спільноти і буде мати значний вплив на формування місцевої політики. 

5. Проблем із новою системою голосування не було тільки тому, що голосувати прийшов майже виключно ядерний електорат, який був навчений своїми партіями чи кандидатами, як голосувати. За більшої явки, коли на дільницю прийде менш політично активний виборець, проблема неправильно заповнених бюлетенів буде відчутною. 

1. Попри перше місце в агрегованому рейтингу президент і його сила зазнали повної поразки. Він не контролює жодної області чи важливого міста ні через місцеве самоврядування, ні через локальну виконавчу владу, яка стала бутафорією після децентралізації. 

2. Конфлікт між центром і місцевими елітами неминучий, як і поразка в ньому центру. Є декілька його вимірів: 

• пандемія змушуватиме центр запроваджувати карантинні обмеження, а локальні еліти будуть їх ігнорувати, бо це завдає збитків місцевим бюджетам і підриває підтримку економічно активної частини локальних спільнот; 

• економічна криза змушуватиме уряд спробувати забрати гроші в громад, що практично неможливо з огляду на рівень підтримки їхніх лідерів; 

• регіональні еліти на тлі паралічу центру спробують отримати якомога більше влади, що штовхатиме до федералізації і сепаратизму. 

3. В тих громадах, де мери мають власну більшість, посилюватимуться авторитарні тенденції, тому що їхні депутати здебільшого є у службовій чи бізнесовій залежності від мерів. 

4. В громадах, де не буде стійкої більшості лояльної до голови, голів будуть усувати від повноважень, щоб керувати громадами напряму. 

1. Позбавити президента впливу на місцеву виконавчу владу. Передати її під повний контроль уряду для збалансування сил між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням. Відмовитись від ідеї префектів і їхнього контролю за місцевим самоврядуванням. Замість того, розмежувати повноваження між місцевим самоврядуванням і місцевою виконавчою владою. Зберегти за державою присутність на місцях для здатності реалізувати єдину державну політику, протидіяти загрозам від COVID-19 і впливу Росії. 

2. Змінити виборчі правила, повернувши мажоритарну систему виборів депутатів малих громад. Дозволити у малих громадах самовисування. 

3. Спростити доступ до даних щодо місцевих фінансів та показників, за якими можна оцінювати ефективність впровадження політики органами місцевого самоврядування. Сформувати платформи для ознайомлення з ними у доступній формі. 

4. Стимулювати розвиток суспільного мовлення і регіональних медіа. 

1. Працювати більше на формування локальних спільнот, здатних до подальшої взаємодії між собою (ОСББ, ініціативи на рівні кварталу чи вулиці села), а не продовжувати бути посередником між владою і громадою. 

2. Зосередитись на політичній освіті лідерів таких локальних спільнот. Щоб ці лідери могли бути з одного боку ретрансляторами політичних процесів для своїх спільнот, а з іншого – дати їм знання і навички, необхідні для конкуренції з старими політичними елітами, які попри декілька революцій і загальну демократизацію суспільства в регіонах залишаються незмінними.