Кожен журналіст уявляє, як пресслужба міськради оперативно відповідає на інформаційні запити й публікує всі рішення місцевого самоврядування на сайті. Батьки малюків фантазують, що міський голова миттєво відреагує на прохання встановити пандус. Учителі приймають те, що школу в селі справді треба закрити, якщо влада спитає їхню думку.
Як не дивно, невдоволений коментатор шельмує усіх і вся в місцевій фейсбук-групі не від хорошого життя — він бачить у своїй громаді проблеми, які начебто ніхто не розвʼязує.
Та річ у тім, що ефективна місцева влада не зʼявиться дивовижним чином у нас під ялинкою, ніби подарунки на Новий рік. Якщо вам дійсно цього хочеться, то маємо для вас дві новини: добру й погану.
Добра новина в тому, що насправді ваша місцева влада не така вже й погана, як може видаватися у фейсбуці. Мова, звісно, не про причетних до корупції депутатів або чиновників. І не про тих, хто вирішує, що замінити бруківку — це гарна ідея під час широкомасштабної війни. Такі персонажі — це дуже помітні плями, які кидають тінь на всі органи місцевого самоврядування.
Хай як парадоксально це для когось прозвучить, та насправді середньостатистичний місцевий депутат — людина, яка справді хоче втілити правильні й корисні для громади рішення. Так, він може помилятися — через брак знань і досвіду. Немає навчального закладу, де можна отримати диплом місцевого депутата. Вони вчаться працювати на користь громади й комунікувати зі своїми виборцями просто під час роботи, тож без помилок тут не обійтися.
Проблеми впадають в око легше, ніж досягнення, бо так уже влаштований наш мозок — десятки тисяч років він збирає інформацію передусім про негатив задля виживання. Однак якщо біля вашого будинку не валяються тижнями купи сміття, світло зникає лише після російських обстрілів, а в школі дитини є опалення, то ваша місцева влада назагал досить таки добре працює. Якщо розігнати місцевих управлінців, як пропонують найрадикальніші «експерти», — громади просто припинять функціонувати.
Погана чи, радше, менш приємна новина в тому, що місцеве самоврядування мрії — це, зокрема, наша з вами відповідальність. Ми маємо допомогти, а десь — змусити або ж простимулювати місцеву владу стати кращою. Чому? Бо це в наших інтересах. Ми маємо створити запит на те, щоб влада змінювалася та ставала ефективнішою.
Як має виглядати цей запит
Перш за все, влада має ухвалювати ефективні рішення. Максимальна ефективність — це коли за наявні гроші вдалося отримати найкращу можливу якість. Цього можна досягти лише коли маєш на руках всі дані й розумієш об’єктивну реальність. Як це виглядає на конкретному прикладі?
У січні-жовтні цього року в середньому 40% усіх своїх грошей громади витрачали на освіту. 40% — це майже половина всього, що є, і це дуже багато! Якщо вже ми стільки платимо, то хотілося б мати певність, що наші діти отримають максимально якісну освіту, правда?
Місцева влада ніколи в житті не зможе витрачати гроші ефективно, якщо не врахує всі дані. Або всі змінні у рівнянні, якщо вам так більше подобається. В нашому випадку мова про кількість дітей, їхній вік, стан усіх шкіл, відстань між населеними пунктами громади, результати навчання й багато іншого.
Якщо почати отак рахувати, може вийти, що діти з села А матимуть більше шансів на гарну освіту, якщо для них за наявні гроші організують безплатний автобус у сусіднє село Б.
Попереднє речення вам могло не сподобатися. Геть не хочеться одного ранку прокинутися й дізнатися, що школу у вас за рік закриють чи понизять у ступені. Але ж болить не стільки втрата школи, скільки усвідомлення того, що вашу думку не запитали. Ви довірили місцевій владі свій голос на виборах, а вона навіть не порадилася з вами перед тим, як ухвалити таке важливе рішення! Без іронії: це боляче й неприємно.
Саме тому влада має консультуватися з усіма, на кого вплине її ухвала. Якщо це стосується шкіл, треба провести обговорення з батьками, вчителями й не забути про учнів. Рішення про охорону здоров’я можна ухвалювати після того, як лікарі й пацієнти пройдуть опитування. Форматів безліч, головне — аби влада почула людей.
Іноді влада запитує думку жителів, але не враховує її в кінцевому рішенні. Якщо так стається, місцеві депутати мають вийти з зони комфорту, як кажуть тренери з ефективності, й пояснити, чому зробили так чи так. Можливо, в місцевому бюджеті дійсно бракує грошей, і це може бути вагомим аргументом, особливо після історії з «військовим ПДФО». Буває і так, що побажання людей неможливо втілити через законодавство.
Оце й усе: місцева влада має рахуватися з думкою людей і нормально пояснювати свої рішення. Не так і багато, правда ж? На практиці все буває не так просто, але ми в Центрі спільних дій працюємо над тим, аби місцеве самоврядування дедалі більшої кількості громад знало й використовувало ці принципи.
Ми співпрацюємо з громадами у сферах освіти, охорони здоров’я, управління побутовими відходами й культури. У межах цієї співпраці разом із місцевими управлінцями проходимо цикл публічної політики. Спершу визначаємо проблему та всі групи людей, яких вона стосується. Згодом вивчаємо всі дані й обов’язково запитуємо думку жителів у форматі опитування чи публічного обговорення. На основі цього пишемо аналітичний документ — бриф про проблему. У ньому пропонуємо громаді кілька варіантів розв’язання проблеми, один із яких згодом стане новою політикою. Шлях непростий, тривалий, але правильний і взаємовигідний.
Принципи, які ми перерахували, діятимуть за умови взаємної довіри, а працювати над нею мають обидві сторони. Ми не віримо, що святий Миколай колись покладе нам під ялинку ефективну місцеву владу, але віримо, що спільними діями ми можемо зробити її такою.
