Проєкт закону № 16073 від 15.09.2026
Ініціатор: Кабінет Міністрів України.
На кого вплине: іноземців та осіб без громадянства, які приїжджають в Україну працювати; роботодавців, які залучають до роботи іноземців; Державну міграційну службу України; Державну службу зайнятості України; іноземних студентів українських закладів освіти та випускників, які лишаються для працевлаштування.
Що змінює:
- скасовує чинну дворівневу систему: окремий дозвіл на застосування праці іноземця від Державної служби зайнятості України плюс окрему посвідку на тимчасове проживання від Державної міграційної служби України;
- запроваджує єдиний дозвіл на тимчасове проживання і працевлаштування, який одночасно підтверджує право проживати й право працювати;
- запроваджує Єдиний державний веб-портал працевлаштування іноземців та осіб без громадянства: роботодавець через портал розміщує вакансію, її схвалює територіальний орган Державної служби зайнятості України (за критеріями потреби ринку праці та неможливості заповнити вакансію зареєстрованим українським безробітним), іноземець реєструється й подає заявку, роботодавець підтверджує пропозицію, і лише після цього іноземець подає заяву на єдиний дозвіл;
- встановлює процедуру видачі єдиного дозволу Державною міграційною службою України: рішення ухвалюється строком до 30 календарних днів, адміністративний збір становить 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (близько 1664 грн станом на 2026 рік), визначений чіткий перелік підстав для відмови;
- прив’язує цей дозвіл до трудового договору: у разі його дострокового розірвання роботодавець зобов’язаний повідомити Державну міграційну службу України протягом 10 днів, а іноземцю дають 3 місяці на пошук нової роботи, інакше дозвіл і посвідку відкликають;
- скасовує чинну систему спеціальних категорій іноземних працівників («іноземні наймані працівники», «відряджені працівники», «внутрішньокорпоративні цесіонарії» тощо), натомість встановлює єдину уніфіковану процедуру;
- встановлює штраф за працевлаштування іноземця в обхід нової процедури у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожну особу (близько 173 тис. грн станом на 2026 рік);
- зберігає перелік із 16 категорій іноземців із вільним доступом до ринку праці без потреби у схваленні вакансії чи єдиному дозволі. Серед них — мешканці, громадяни ЄС, біженці, закордонні українці, викладачі й науковці, священнослужителі, працівники міжнародної технічної допомоги та інші категорії.
Що так:
- запровадження єдиної процедури замість отримання двох окремих дозволів від різних органів спрощує працевлаштування іноземців та відповідає підходу, закладеному Директивою (ЄС) 2024/1233;
- прив’язка процедури до конкретної вакансії й цифрового порталу замість паперового дозволу дає прозоріший облік, адже держава реально бачитиме, хто з іноземців де і на яких умовах працює;
- тримісячний строк на пошук нової роботи після розірвання контракту забезпечує іноземцю перехідний період для нового працевлаштування та запобігає автоматичній втраті відповідного статусу одразу після звільнення;
- штраф у 20 мінімальних зарплат за роботу іноземця без єдиного дозволу — це не нова санкція, а перенесення чинної норми (яка вже діє для роботи без дозволу на застосування праці) на нову процедуру. Водночас законопроєкт непомітно посилює відповідальність за менш тяжкі порушення: раніше найм іноземця на інших умовах, ніж передбачено дозволом, чи в іншого роботодавця карався 10-кратним штрафом, тепер тим самим 20-кратним, що й повна відсутність дозволу. Це фактичне подвоєння санкції для цієї категорії порушень, подане в тексті як просте спрощення формулювання, а не як свідоме посилення відповідальності.
Що не так:
Прив’язка права на проживання до працевлаштування зберігає залежність міграційного статусу іноземця від трудових відносин. Законопроєкт пом’якшує цю залежність, надаючи три місяці для пошуку нової роботи після припинення трудового договору, однак після спливу цього строку дозвіл і посвідка підлягають відкликанню, якщо нового роботодавця не знайдено.
Що натомість:
Доцільно передбачити додаткові гарантії для випадків, коли трудові відносини припинено з причин, що не залежать від працівника, або коли працівник повідомляє про порушення трудових прав, щоб ризик втрати міграційного статусу не створював додаткової залежності від роботодавця.