Війна змінила ставлення людей до України як держави. Українці усвідомили, що знищення цієї держави буквально означатиме для них фізичну смерть.
Крім того, повномасштабне вторгнення змусило громадян переосмислити роль держави у їхньому житті. Люди зрозуміли, що держава – це не щось абстрактне і віддалене, а реальний механізм, який може надавати послуги та захищати їхні інтереси.
“Дія”, електронні сервіси, ЦНАПи – все це зробило взаємодію громадян з державою набагато простішою та зручнішою. Реформа децентралізації дала громадам можливість самостійно розпоряджатися коштами та розв’язувати локальні проблеми.
Проте під час війни деякі досягнення трансформувалися у виклики. За декілька років децентралізації українським громадянам вдалося відчути свою державу. Але в умовах війни влада надто централізувалася.
Концентрація повноважень в Офісі Президента – органі, що навіть не має чіткого законодавчого статусу – суперечить принципам демократичного управління та ефективного функціонування держави.
Чимало державних інституційне виконують свої функції, перебуваючи у стані “коми”. Особливо гостро це питання постало щодо антикорупційних структур та судової системи. Неможливо бути ефективними без чіткого розподілу повноважень між різними гілками влади й публічного громадського контролю над ними. І війна тут не може бути відмовкою, навпаки – це питання балансу влади стає ще більш нагальним.
Корупція залишається одним з найбільших викликів для України. Випадки хабарництва на найвищих щаблях влади, зокрема в судовій системі, підривають довіру громадян до держави та гальмують розвиток країни.
Не менше непокоять і призначення на важливі посади за принципом особистої лояльності, а не професіоналізму. В результаті талановиті фахівці з бізнесу та інших сфер не бачать можливості реалізувати свій потенціал на державній службі й вирішують туди не йти.
Держава не може існувати на таких правилах, вона не може опиратися на неякісних чиновників.
Як подолати ці виклики й зміцнити українську державність?
Єдиний шанс, щоб держава Україна стала успішною, – вибудувати ефективну державну машину. І цей шлях до прогресу лежить через євроінтеграцію. Синхронізація українського законодавства з європейськими стандартами – не просто формальність, а реальний шлях до побудови ефективної держави.
Особливу увагу варто приділити судовій реформі. Без справедливого та неупередженого правосуддя неможливо забезпечити захист прав громадян та створити сприятливе середовище для розвитку бізнесу.
Важливо продовжувати курс на децентралізацію, який вже довів свою ефективність. Сильні місцеві громади – це запорука стійкості держави перед зовнішніми та внутрішніми викликами. І повномасштабне вторгнення чітко це продемонструвало.
Необхідно створити умови для залучення професіоналів до державної служби. Це допоможе підвищити якість управлінських рішень та ефективність роботи державного апарату.
Нарешті, критично важливим є посилення громадського контролю за діяльністю влади. Активне громадянське суспільство – це ключовий елемент здорової демократії.
Україна стоїть перед складними викликами, але водночас має унікальну можливість побудувати сильну, ефективну та справедливу державу. Шлях до цієї мети лежить через євроінтеграцію, реформи та активну участь громадян у житті країни. Тільки так ми зможемо створити державу, яка справді служитиме інтересам своїх громадян, а не окремих груп чи осіб.
