Оригінал опубліковано на NV
Американці відзначають, що їхній новий президент принципово змінився після замаху. Відчувши себе за міліметр від смерті, Дональд Трамп певен, що Господь дав йому шанс на величезні досягнення, і він хоче цим скористатися. Де в цих планах Україна й до чого нам слід готуватися?
Сьогодні Дональд Трамп нагадує астероїд який врізався в землю, й поки що невідомо, які види динозаврів у результаті зникнуть. Він заряджений на успіх, випромінює впевненість у тому, що будь-що, чого він забажає, буде зроблено.
Як Україні будувати відносини з людиною, яка вважає себе володарем Всесвіту? Давати йому відчуття, що він таким і є.
Що важливо памʼятати?
Дональду Трампу до душі кидатися багнюкою в натовп і дивитися, якою буде реакція. Він робить багато сенсаційних, провокативних речей і йому це подобається.
Він орієнтується на особистості, а не на інституції. Наприклад, коли Трамп запрошує когось до себе на інавгурацію, то запрошує не країну, а людину. Тож всі намагаються сподобатися йому особисто.
Нам здавалося образою, коли Трамп назвав Зеленського «найвидатнішим комівояжером в історії». Але з його точки зору — це великий комплімент, бо він мислить категоріями угод.
Взагалі у Трампа й Зеленського чимало спільного — вони шоумени, люблять шоубіз і ефекти. Такі собі «пацани». Разом з тим, у Трампа немає жодних сентиментів — він виріс на тому, що треба досягати мети будь-якою ціною. Тому намагатися викликати в нього співчуття — марна справа.
В чому схожість Трампа із Зеленським на початку його президенства? Їм обом здавалося, що абсолютно вся влада в їхніх руках. Різниця тільки в тому, що Трамп уже мав цей досвід.
Трамп відчуває за собою підтримку переважної більшості американців. Він махровий популіст, але і Зеленський недалеко він нього пішов. Відчувається, що вони обоє зорієнтовані на громадську думку.
Що далі?
В адміністрації Трампа починається формування реальної політики щодо України, і це певною мірою визначатиме нашу долю. Риторика його оточення, яке коментує Україну і війну, змінюється. Обіцянки завершити війну за один день були орієнтовані переважно на внутрішню публіку й жили, доки тривала передвиборча кампанія.
Підписуючи перші укази, Трамп заявив, що Зеленський готовий до переговорів, а от Путін — поки що ні, тому треба з ним поговорити. Виклик буде в тому, що Путін, радше за все, не піде на поступки, яких очікує президент США.
Як людина «пацанського» типу поведінки, Трамп не може проявляти слабкість, бо його не зрозуміють виборці. Та й сам він людина, яка не звикла проявляти слабкість. Відповідно, будь-які суттєві поступки Росії будуть його особистою поразкою і сприйматимуться як його власна слабкість, тож він цього уникатиме.
Нова американська адміністрація розуміє, що найбільший ворог США — це Китай. У тісній звʼязці із ним (та іншими ворогами) йде і Росія. Вони їх усіх не надто розділяють і тому не можуть сказати, що залишать Україну саму по собі. У Вашингтоні розуміють, що поразка України — це посилення диктаторського блоку. А цього вони допустити не можуть.
Якою буде виграшна стратегія для України?
Вкрай важливо усвідомлювати: ніхто, крім нас, цю війну воювати не зможе (та й не буде). Якщо ми хочемо допомоги, то маємо показати, що здатні ефективно розпоряджатися наданими ресурсами (а це означає і ефективність держуправління та керування Збройними силами).
Тому знову ж це питання до нас і в першу чергу до здатності продовжувати ведення війни, друге — до вміння розсудливо формувати зовнішню політику, не переходити здорові межі взаємовідносини з обома американськими партіями.
Трамп за своєю природою бізнесмен. Тому щоразу, як ми щось проситимемо у США, маємо думати, що дати їм натомість. Тут можна згадати, як здобула незалежність Греція — фактично завдяки тому, що випускала цінні папери, якими запозичувала величезні кошти на війну. Ці папери купували британські капіталісти і аристократи. Як наслідок, Британія мусила втрутитися у війну заради того, щоб її громадяни змогли повернути своїх гроші.
Тому ми маємо формувати природну економічну зацікавленість США захищати Україну, підтримувати абсолютно здорову взаємодію з обома американськими політичними таборами й шукати можливості їх об’єднувати щодо наших потреб і інтересів.
Ну і, звісно, за потреби підігравати его американського лідера. Завершити найбільшу після Другої світової війну в Європі, врятувати безліч життів, поставити на місце новітню «вісь зла» — чим не амбіції для володаря Всесвіту, яким себе відчуває Дональд Трамп?
