Проєкт закону №5344-д від 18.11.2022 

Хто ініціатор: народна депутатка Галина Третьякова із фракцій “Слуга народу” 

 Стадія: ухвалено в цілому 

На кого вплине: людей з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, Державну службу зайнятості, підприємства, установи організації всіх форм власності. 

Що змінює:  

  • встановлює, що держава має забезпечити людям з інвалідністю можливість реалізовувати всі права та свободи без дискримінації. Забороняє будь-яку форму дискримінації, зокрема відмову у працевлаштуванні через потребу створювати спеціальні умови чи фінансувати їх; 
  • запроваджує спеціальний цільовий внесок на підтримку працевлаштування людей з інвалідністю. Тепер роботодавець може або сплатити цей внесок, або взяти на роботу людину з інвалідністю. Таким чином скасовуються адміністративні штрафи за недотримання нормативу працевлаштування;  
  • цільові внески не оподатковуються і надходять на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі; 
  • Державний фонд соціального захисту осіб з інвалідністю є складовою частиною держбюджету України; 
  • гроші для Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надходять з таких джерел: 
    • внески від роботодавців, а також штрафи та пені, якщо ці внески не сплачені вчасно або сплачені з порушеннями; 
    • благодійні внески; 
    • інші надходження, не заборонені законодавством; 
  • гроші з Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю використовуються на:  
    • програми, які допомагають людям з інвалідністю знайти роботу; 
    • підтримку їх під час працевлаштування; 
    • соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням; 
    • інші програми, що забезпечують захист і підтримку людей з інвалідністю; 
  • людям з інвалідністю обов’язково надають соціальні послуги, які допомагають працювати. Це може бути супровід на робочому місці, особистий помічник, переклад жестовою мовою тощо;  
  • знімає законодавчі обмеження, тобто можна працювати на будь-якій роботі, крім тієї, що прямо протипоказана за станом здоров’я; 
  • застосовує однакові правила працевлаштування людей з інвалідністю для приватного й державного секторів економіки; 
  • передбачає залучення приватних агенцій для працевлаштування людей з інвалідністю, фінансування їхньої освіти та перепідготовки;  
  • запроваджує державні стандарти облаштування робочого місця для різних видів втрати функціональності. Роботодавець може отримати компенсацію за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю. Люди з інвалідністю, які працюють як ФОПи, теж можуть отримати компенсацію, щоб облаштувати своє робоче місце. Ці гроші виділяються з фонду, який наповнюється коштом цільових внесків;  
  • фінансова підтримка тепер доступна ширшому колу підприємств, які створюють робочі місця для людей з інвалідністю. Раніше такі пільги та компенсації надавалися переважно підприємствам, заснованим громадськими організаціями людей з інвалідністю; 
  • будь-які підприємства, які працевлаштовують певну кількість людей з інвалідністю (визначену законом), можуть отримати: 
    • фінансові пільги; 
    • компенсації витрат на адаптацію робочих місць; 
    • підтримку для створення підприємств трудової інтеграції або захищеного працевлаштування (в Україні є підприємства громадських організацій, наприклад, Українського товариства сліпих (УТОС) та Українського товариства глухих (УТОГ), які створюють робочі місця для осіб з інвалідністю. Вони отримують державну підтримку для виробництва товарів і послуг). 

Що так:  

  • розширює кількість робочих місць, які пропонуються людям з інвалідністю, шляхом включення до відповідного переліку органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 
  • замінює штрафи за непрацевлаштування людей з інвалідністю на цільові платежі для створення робочих місць. Це стимулюватиме бізнес активніше залучати людей з інвалідністю до роботи, розширить їхні можливості для працевлаштування та підвищить рівень соціальної інтеграції. Адже штрафи – це каральний інструмент, який не розвʼязує проблему. Цільові платежі, навпаки, спрямовуються на фінансування реальних заходів для створення робочих місць, що дає практичний результат. Крім того, гроші, які підприємці сплачували у вигляді штрафів, потрапляли до бюджету, але не завжди використовувалися для підтримки людей з інвалідністю. Тоді як цільові платежі будуть спрямовані безпосередньо на адаптацію робочих місць та створення умов для працевлаштування; 
  • платежі, спрямовані на створення робочих місць, дозволяють ефективніше долати бар’єри для працевлаштування (наприклад, фінансувати адаптацію приміщень або спеціального обладнання). 

Що не так:  

  • законопроєкт пропонує пільги та компенсації, але вони можуть бути недостатніми для покриття витрат на адаптацію робочих місць і обладнання. Є ризик, що фінансове навантаження перекладуть на підприємців, особливо малий і середній бізнес, які можуть не мати достатніх ресурсів; 
  • законопроєкт майже не враховує потребу в комплексному підході: реабілітація, навчання і психологічна підтримка людей з інвалідністю залишаються поза увагою; 
  • може виникнути ситуація, коли підприємства виконуватимуть закон формально, працевлаштовуючи людей з інвалідністю без створення для них реальних умов для роботи й розвитку. 

Що натомість: 

  • розширити пільги та компенсації, особливо для малого бізнесу; 
  • забезпечити комплексну підтримку людей з інвалідністю; 
  • провести освітню кампанію, якою пояснити бізнесу і суспільству переваги працевлаштування людей з інвалідністю.