Текст підготовлено для NV.ua

Я досі під великим враженням від події, через яку зараз вирує громадянське суспільство – тригодинної зустрічі з Президентом. Я був і учасником, і свідком таких зустрічей, і те, що тригернуло мене цього разу – типова від влади пропозиція “давайте разом в човен і разом гребти”. Хотілося би вдати, що я вірю в щирість звернення президента про необхідність змінюватися, щоб збільшити нашу стійкість. І розуміння того, що нам потрібні принципові, системні зміни базується на моєму значному досвіді перебування на різних посадах на печерських пагорбах. 

Що не так із системою влади в Україні? Не можна їхати в авто, де є два керма, за кермом сидять двоє водіїв, і при цьому один дотримується правил правостороннього руху, інший – лівостороннього. Це те, що в нас відбувається із президентом і премʼєром. І таким чином урядова машина нікуди не заїде. 

Хто може змінити покруч цієї системи влади? Якраз президент Зеленський! Серед його головних обіцянок було йти на один термін, щоб вирівняти систему й віддати наступному поколінню. Він цим запалював! Але з часом носії цих прогресивних ідей тихенько мудрішають.  

Основа нашої стійкості – вирівнювання системи влади, вставлення хребців на свої місця. Це базові речі, без яких нічого не відбувається. Держава Україна має стати ефективною та спроможною розвʼязувати проблеми на всіх рівнях. Європейська і євроатлантична інтеграція, які стануть безпековим, економічним та системним гарантом сталої та сильної демократії на противагу Росії, будуть можливі лише за умови безперебійної роботи незалежних та демократичних публічних інституцій.  

Ефективні інституції – це, в перше чергу, про те, як забезпечити економічний добробут громадян, надати максимальну свободу підприємцям, а ще – виставити запобіжники проти скочування до авторитаризму та – що не менш важливо – популізму. 

Щоб усього цього досягнути, обговорювати зміни до Конституції, продумувати систему стримувань і противаг, та напрацьовувати проєкти змін треба вже зараз. Таким чином, щоб до наступних виборів ми мали нову систему влади. Навіщо? Щоб до моменту електорального оновлення еліт ми змогли встановити запобіжники від авторитаризму. І вже у наступному циклі влади мати більш ефективну державну машину для посилення обороноздатності та європейської інтеграції. Що для цього потрібно? 

Єдність виконавчої влади 

По-перше, прем’єр-міністра та весь склад уряду призначає парламент. По-друге, Кабмін призначає вище військове командування та керівництво військових формувань, Генпрокурора, голів СБУ та Державної прикордонної служби після попереднього обговорення таких кандидатур в профільному комітеті та на засіданні Парламенту. По-третє, політичне керівництво обороною здійснює прем’єр-міністр. Вищі військові звання присвоює прем’єр після обговорення кандидатур в профільному комітеті парламенту.  

Ну і нарешті загальне керівництво зовнішньою політикою здійснює уряд. Президент за погодженням із МЗС представляє державу в офіційних переговорах, укладає від імені держави міжнародні договори, призначає послів України за погодженням із профільним комітетом парламенту, приймає послів іноземних держав. 

Спроможна вертикаль виконавчої влади 

В спроможній вертикалі виконавчої влади уряд відповідає за втілення державної політики на місцях. І для цього має виключні кадрові повноваження призначати голів місцевих державних адміністрацій. Це унеможливить ситуацію, коли місцевий очільник відмовляється втілювати затверджені урядом програми реформ, бо вони “від лукавого”. 

На додачу голови місцевих державних адміністрацій в цій оновленій системі мають статус державних службовців і призначаються за конкурсом. Так на місцях працюватимуть професіонали, а не близькі до глави держави призначенці. 

Цілісність системи виконавчої влади 

Органи правопорядку та державні регулятори визначені як органи виконавчої влади. А в Конституції закріплена їхня  незалежність шляхом:   

  • визначення відкритого та незалежного порядку добору членів та керівників цих органів, а також чітких підстав їхнього звільнення;   
  • неможливості впливати на їхню роботу;   
  • належного фінансування їхньої роботи.  

Посилення субʼєктності парламенту 

Це надважливий складник нової системи влади, в якій парламент формує та ефективно контролює уряд, а опозиція має реальні механізми впливу та контролю за роботою парламенту. 

Необхідно визначити, що Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом двох місяців з моменту першого засідання нового скликання парламенту або протягом двох місяців після відставки уряду не сформований і не затверджений новий Кабмін. Також Президент може відправити парламент на перевибори, якщо протягом 2 місяців Верховна Рада не ухвалює жодного рішення. Тобто якщо парламент нічого не народжує – його можна переобрати. А обраному президенту нічого не зробиш 5, а то й 10 років.  

Крім того, необхідно створити посаду військового омбудсмена – це назріла й перезріла вимога часу, адже ЗСУ ще довго буде якщо не найбільшим, то одним із найбільших роботодавців у державі. Завданням військового омбудсмена є нагляд за Збройними силами України й іншими військовими формуваннями, а також захист прав військовослужбовців. Призначати його має парламент.   

Сучасний адміністративно-територіальний устрій 

Україна успадкувала свій адміністративно-територіальний устрій від Радянського Союзу, і він має піти слідом за СРСР. Натомість нам потрібна дворівнева система адміністративно-територіального устрою без обласного рівня – менше бюрократії, простіше врядування, децентралізація дає нове життя громадам. Крім того, Крим має бути областю, без автономії. 

Чому про це варто говорити? 

Ми не можемо змінювати Конституцію під час війни. З іншого боку, ми вже зараз маємо готуватися до того, що будемо робити наступного дня після закінчення війни. В нас немає ще 30 років, щоб імітувати бурхливу реформаторську діяльність, яка змінює лише форму та маркетинговий підхід до державного управління, але не змінює його суті. Зараз як ніколи очевидно, що ми маємо змінюватися, аби вижити. 

Володимир Зеленський все ще має шанс виконати свою обіцянку – очолити зміни самої системи влади й вирівняти її “сколіоз”. Так він може ввійти в історію найсильнішим президентом – тим, хто подарував Україні європейське та євроатлантичне майбутнє, а не примарну надію на нього. Питання лиш в тому, чи готовий Президент до найсильнішого політичного ходу, доступному йому на цій посаді за 33 роки незалежності й 10 років війни.