Чи може статися, що наша Верховна Рада не зможе ухвалювати рішення, бо не буде достатньої кількості депутатів? Так склалося, що Верховна Рада не може похвалитися довірою та повагою серед українців. А дарма. Бо саме парламент (з усіма його недоліками) не раз ставав твердим ґрунтом, на який спиралася українська державність.
Так, за часів Леоніда Кучми, під час конституційної кризи, Верховна Рада ухвалила текст Конституції, завдяки чому українська держава стала більш життєздатною. Саме парламент взяв на себе вирішення політичної кризи 2004 року. І навіть у часи Віктора Януковича, коли Верховна Рада була заповнена його політичною силою, саме цій Раді зрештою вдалося зберегти країну. Тоді парламент обрав виконувача обов’язків президента й фактично забезпечив проведення президентських виборів, а значить — і легітимну передачу влади.
Так само в перші години повномасштабного вторгнення депутати зібралися й проголосували за запровадження воєнного стану. Якщо говорити метафорично, то в українських реаліях під час політичного землетрусу Верховна Рада стає маятником, що збалансовує і зберігає цілісність нашої держави. Тобто буквально рятує країну.
Попри всі недоліки, український парламент завжди був місцем для дискусій — як і годиться, зважаючи на походження цього слова, що означає «розмова» чи «говоріння».
Зважаючи на критично важливу роль парламенту для української державності, не дивно, що Росія почала системні інформаційні вкиди про його начебто «нелегітимність» Верховної Ради через 5 років після виборів. Тож варто детально пояснити, чому це — маячня. Ба більше — механізми, які продовжують роботу парламенту в надзвичайних ситуаціях, є у багатьох країнах світу.
Як працюють парламенти у надзвичайних ситуаціях?
Стаття 83 Конституції України не залишає простору для маніпуляцій. Вона чітко каже: якщо строк повноважень Верховної Ради закінчується під час воєнного чи надзвичайного стану, то вона продовжує працювати до дня першого засідання першої сесії парламенту, обраного після припинення воєнного або надзвичайного стану. Тобто в період воєнних дій Верховна Рада залишається легітимною та повноважною. Це потрібно для того, щоб забезпечити безперервність здійснення державної влади.
Подібні механізми є і в інших демократіях. Наприклад, надзвичайний стан дає змогу продовжити термін повноважень парламенту в Хорватії, Італії, Німеччині, Греції, Польщі, Литві та Канаді. Конституція Франції надає президенту «надзвичайні повноваження» у виняткових випадках. Але розпускати Національні збори (парламент) під час надзвичайного стану в країні він не може. Так само не можна розпускати парламент під час НС у Німеччині, Іспанії, Португалії, Польщі та Угорщині.
А як щодо кількості нардепів?
Чи може статися, що наша Верховна Рада не зможе ухвалювати рішення, бо не буде достатньої кількості депутатів? Такої загрози на горизонті немає. Український парламент повноважний, якщо на першому після виборів засіданні було не менше як 2/3 його конституційного складу. Тобто якщо присягу склали більш як 300 депутатів — Рада вже повноважна.
Важливий момент: Рада — колегіальний орган. Коли одні втрачають мандати, інші їх набувають. Тож кількість нардепів може змінюватися, але український парламент від цього легітимності не втрачає. Саме цей механізм забезпечує безперервне функціонування Ради. Все решта — маніпуляції «від лукавого».
А тепер — про справжні проблеми
Навіть в умовах повномасштабного вторгнення депутати повинні ефективно виконувати делеговані народом обов’язки. А громадяни мають право від них цього вимагати. Тож в інтересах парламенту — якомога швидше відновити притомний рівень публічності. Вже є зареєстровані проєкти постанов про відновлення пленарних засідань і допуск журналістів до кулуарів парламенту. І їхнє схвалення — більш ніж на часі.
Чому Верховна Рада зараз настільки важлива? Бо сьогодні влада фактично сконцентрована в офісі президента. І якщо централізація була необхідною на початку повномасштабного вторгнення, то зараз це починає шкодити нашій демократії. Президентська інституція прагне керувати роботою Верховної Ради, а усвідомлення нардепами власної несубʼєктості точно не мотивує їх ефективно працювати.
Варто зауважити, що Верховну Раду намагалися приборкати всі українські президенти без виключення. Такі процеси є навіть у США, де конфліктують Білий дім і Конгрес. Суперечки між інституціями — річ природна, але в демократичних країнах всі інституції збалансовані. І це те, чого зараз не вистачає Україні.
Чому це важливо? Бо ані президент України, ані парламент не втрачають своєї легітимності до кінця воєнного стану й проведення виборів. Однак важливо продовжувати обговорення та розв’язання проблем, які стосуються роботи такої надважливої інституції, як Верховна Рада. Адже від неї залежить існування нашої держави.
