Текст підготовлено для “NV.ua“
В умовах війни складно говорити про важливість Конституції. Бо вона сама по собі не здатна захистити ані від ворожих куль, ані від ракет. Нею не спалиш ворожий танк і не підіб’єш набридливий Міг-31к – носій гіперзвукових ракет «Кинджал». Але Конституція – це безпековий хребет, на якому тримається держава і водночас система розпізнавання “свій-чужий” для нас та для наших партнерів.
І війна дуже сильно змінила наше сприйняття того, якою має бути держава. Якщо у 2020-2021 роках демократію як державний устрій підтримували 48-56% українців, то зараз ця цифра зросла у півтора рази – до 73%. Натомість прихильників авторитаризму поменшало удвічі – зараз таких 9,5%. Навіть владу військових підтримує лише кожен третій опитаний попри колосальну довіру до армії.
І це колосальні зміни за останні півтора року. Пригадайте як до широкомасштабного вторгнення багато українців мали слабкість – захоплюватися чужими диктаторами. І це парадокс. Свого диктатора невдаху скинули, але чужим симпатизували. Той же Лукашенко ще донедавна користувався чималою прихильністю серед наших співгромадян. І навіть від представників влади доводилося чути, що репресивна по своїй суті практика Китаю у боротьбі з COVID-19 є дуже ефективною і прикладом для наслідування.
Варто розуміти, що наявність Конституції не робить автоматично державу демократичною. Адже Конституція є й у тираній. Але фундаментальна різниця в тому, що вони написані для потреб владних еліт, а не для людей.
Тож загалом маємо два табори держав. В одних Конституція працює і захищає людину. Це Сполучені Штати, Британія, Норвегія, країни ЄС – всі ті країни, які нам допомагають грошима, зброєю, навчанням наших військових, приймають наших біженців та багато чим іншим.
В іншому таборі – диктатури. Росія, яка на нас напала і намагається знищити. Білорусь, яка є мовчазним співучасником російської агресії. Іран, який постачає росії тисячі шахедів. Китай і Північна Корея, які в будь-який момент можуть підтримати росію зброєю.
Є пряма закономірність – схильність держави захищати глобальне добро прямо залежить від того, наскільки добре вона оберігає своїх же людей від внутрішнього свавілля. Це дуже важливий урок для нас. Я був очевидцем подій, пов’язаних із ухваленням Конституції України 1996 році, а потім внесенням до неї змін у 2004 році і не можу сказати, що вона була написана для людей.
Перша редакція Конституції – це банальна угода між президентом Кучмою і тодішньою парламентською комуністично-соціалістичною більшістю про поділ сфер впливу в країні. Подальші зміни до Конституції чи їх скасування теж бути перетягуванням владного канату. У підсумку маємо Конституцію, яка не виконує головних завдань – бути міцним хребтом для держави та захищати людей від свавілля.
Звісно, змінювати Конституцію під час воєнного стану неможливо. Але це не означає, що не треба говорити про проблеми, які в ній є. А вони глобальні.
Зараз очевидний сколіоз виконавчої влади. Її розриває між президентом і Кабміном, через що вона не може нормально працювати. Законодавча влада надто слабка і не має належних механізмів контролю за виконавчою. Закони і постанови не завжди впроваджуються і не мають прямого впливу на безпеку життя і добробут.
Що вже говорити про судову владу. Десятиліття реформ призвели до того, що суди й раніше були поганими, а зараз не рідко взагалі не працюють. Як мінімум тому, що в судах немає суддів.
Але найголовніше, коли ми після війни почнемо змінювати Конституцію, то повинні дати відповідь про місце і роль президента в системі влади. Бо зараз він перебуває поза будь-якою з гілок і водночас має величезний прямий і опосередкований вплив на виконавчу владу. Це прирікає її або на слабкість, коли вона конкурує з президентом, або на безконтрольність, коли глава держави де-факто її очолює, але де-юре ні.
Роботи над Конституцією багато і її потрібно буде робити. Наше суспільство вирішило бути цивілізованим та демократичним і самовіддано воює за це. А Конституція – це акт, який має відповідати волі та вибору нації і втілювати їх у життя. А також Конституція має відображати стан суспільства.
У далекі дев’яності наша країна була слабким підлітком. Вона орієнтувалася на демона свого минулого. Зараз ми маємо неймовірно сильне і зріле суспільство, яке того демона б’є і жене з кожного клаптика своєї землі.
Також Конституція має відображати рівень розвитку суспільства. Вже зараз ми маємо бачити у Конституції не лише права, але й обов’язки. А після війни ґрунтовно підійти до змін Основного закону, щоб зробити державну конструкцію ще ефективнішою і захищеною від зазіхань авторитаризму. Нова майбутня Конституція має давати певність, що безпека і права будуть гарантовані всім, хто є зараз і всім, хто буде після нас.
