Вибори під час війни. 7 аргументів проти

08 Листопада 2023
Вибори під час війни. 7 аргументів проти
Головна > Аналіз рішень > Вибори під час війни. 7 аргументів проти

Текст підготовлено для Цензор.Нет 

В будь-якої влади є хороші ініціативи, погані ініціативи та ініціатива проведення виборів під час війни. І за повідомленнями в медіа, остання ідея, схоже, періодично виринає на поверхню десь на Банковій.

Із парламентськими виборами під час війни все більш ніж зрозуміло, адже норма Конституції прямо забороняє проводити вибори до Верховної Ради поки діє воєнний чи надзвичайний стан. Відтак, поточне скликання Верховної Ради працюватиме до обрання нового її складу після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Щодо виборів президента все значно складніше. Закон про правовий режим воєнного стану забороняє їхнє проведення в поточних умовах, але на відміну від Конституції закони змінювати доволі просто. За потреби вибори глави держави можуть відбутись. І хоча в черговому зверненні президент цю ідею заперечив, варто памʼятати, що диму без вогню не буває. До подібних чуток треба ставитись цілком серйозно і детально розібратися, чому народне волевиявлення під час війни є дуже поганою ідеєю.

1.  Влада вагається, а українці однозначно проти.

Більшості українців ідея “гратися в політику” під час війни відверто не подобається. 81% наших співгромадян не підтримують проведення виборів під час війни та вважають, що вони мають відбутися після її завершення. У вирішальний момент новітньої історії народ України хоче бачити єдність тих політичних еліт, які вже є у владі, заради перемоги, а не з’ясування стосунків між ними.

Чвари політиків будуть шкодити, як внутрішній стабільності, так і зовнішньо політичній підтримці.

2.  Рахувати будуть не тільки бюлетені, а й жертви.

Очікувати, що ворог дасть змогу спокійно провести вибори не варто. Плануючи виборчий процес в умовах постійних ударів по прифронтовій зоні, ми маємо бути готові дати дуже чітку відповідь: які людські жертви є припустимими в час виборів. Щодня ми втрачаємо чимало людей і на фронті, і в тилу через дії ворога. Додатково ризикувати життями українців під час виборів – це пряме свідчення безвідповідального ставлення влади до своїх співгромадян.

Більше того, воєнний стан і безпекова загроза практично унеможливлюють проведення масових зібрань – одного з вагомих елементів виборчого процесу. Будь-яке масове зібрання створює ризики повторення ситуації з ракетним ударом по Чернігову і великою кількістю людських жертв. Тому мінімальних умов для політичної агітації, зустрічей з виборцями, проведення мітингів, демонстрацій – немає.

3.  Обмеження свободи слова.

В перші дні війни розпочався єдиний телемарафон. По суті він запровадив цензуру на телебаченні. Представники громадянського суспільства і західні партнери неодноразово пропонували його скасувати та відновити свободу слова на телебаченні. Влада неодноразово відмовлялася, мотивуючи своє рішення тим, що треба протидіяти ворогу в інформаційній сфері. Водночас, суспільство все менше довіряє “Єдиним новинам”.

Тому є два варіанти: проводити вибори в умовах єдиного марафону. А це означає, що влада контролює, що говорять політики в ефірі, тобто в умовах цензури. Або скасовувати телемарафон. Тим самим визнавши, що він був потрібен не для інформаційної безпеки, а для усунення політичної конкуренції і уникнення будь-якої навіть об’єктивної критики влади.

Вибори в умовах обмеження свободи слова підважуватимуть довіру українців до влади у майбутньому.

4.  Неможливість забезпечення права голосу для захисників.

Навіть якщо розтягнути процес голосування на тиждень, десятки, якщо не сотні чи тисячі військовослужбовців, які виконують завдання на лінії фронту, не зможуть взяти участь у виборах. Люди, які зараз відстоюють незалежність та цілісність України, будуть позбавлені права голосу та можливості вплинути на формування політичного майбутнього країни. Хто ж тоді має обирати владу, як не ті люди, які захищають державу?

5.  Загроза втрати даних.

В перші дні війни рішенням влади позакривали всі реєстри. Це рішення начебто було зумовлене безпековими міркуваннями. Однак вибори – це такий процес, коли доступ до частини персональних даних громадян отримують не тільки працівники органів ведення реєстру виборців, але й кілька сотень тисяч членів виборчих комісій та інші особи, залучені до виборів. Постає питання, чи не буде така масова робота з персональними даними безпековою загрозою для багатьох українців.

6.  Вибори – це дорого.

Навіть у мирний час їхнє проведення передбачає дуже серйозні видатки з державного бюджету. ЦВК також попередньо порахувала, скільки можуть коштувати вибори президента та парламенту в сучасних умовах – близько 9,5 млрд грн або 264 млн доларів. Можемо припустити, що якась з країн-партнерок дасть гроші на їхнє проведення. Але все ж є питання, чи це краще на що, ми їх можемо витратити.

Мільйони наших співгромадян жертвують на потреби армії самі перебуваючи в скруті. Очевидно, що політична реклама, роздача газет, борди з обличчями політиків будуть виглядати як банкет посеред чуми., зважаючи на вартість політичної реклами. Таке марнотратство підважить довіру до всієї політичної системи, а не до якоїсь окремої політичної сили. Програють всі. В першу чергу народ і армія, про які будь-яка влада має дбати.

7.  Політизація війська.

Зараз Збройні Сили мають найвищу суспільну довіру. Кожен кандидат і кожна політична сила будуть намагатися заручитися підтримкою відомих військових лідерів і будуть використовувати всі можливі засоби, щоб цієї підтримки досягти. Заполітизована армія і генерали, кожен з яких підтримує іншу політичну силу, – це останнє, що треба країні в стані війни. Водночас Конституція не встановлює обмежень на участь військовослужбовців у виборах в якості кандидатів. Тому у разі проведення парламентських чи президентських виборів політизація війська неодмінно станеться і завдасть по єдності армії значно серйознішого удару за будь-що з того, що вдавалося ворогу за майже два роки війни.

Підсумовуючи, хочеться сказати, що всім політичним гравцям країни варто зосередитися на питаннях забезпечення потреб сил оборони, на збережені міжнародної підтримки держави і на допомозі постраждалим від війни. Ці завдання є куди більш актуальними, ніж намагання повернутися до звичних політичних змагань

Кожному, хто зараз закликає до виборів, варто розуміти, що ціна їхнього проведення буде вимірюватися не тільки і не стільки у грошах, а в людських жертвах. Такої ціни жодні вибори не вартують. І навряд чи українці колись пробачать тим, хто зараз намагається до цих виборів довести. Наш народ дуже добре засвоїв ціну дефіциту єдності зразка сторічної давнини і намагається більше не допускати такої помилки. Мабуть, найкраще, що зараз може зробити будь-який політик – це прийняти усвідомлення цінності такої єдності серед своїх людей.