Суспільно корисні роботи для безробітних: як це працюватиме

20 Липня 2022
Суспільно корисні роботи для безробітних: як це працюватиме
Головна > Публікації > Суспільно корисні роботи для безробітних: як це працюватиме

Текст створений для “24 Канал
21 червня український уряд ухвалив рішення, яке вплине на сотні тисяч безробітних. Зокрема на внутрішніх переселенців, які ще не знайшли місце роботи у нових громадах

Держава вимагатиме від них участі у суспільно корисних роботах або позбавлятиме виплат з безробіття. Центр спільних дій пояснює, кого будуть стосуватись і як саме працюватимуть суспільно корисні роботи для безробітних.

Фактично офіційна статистика сьогодні суттєво не збігається з реальною кількістю безробітних, оскільки не враховує людей у неоплачуваній відпустці на період воєнного стану, інформацію, яка не дійшла через відтермінування звітності роботодавців та від Центрів зайнятості з окупованих територій.

Кого і на яких умовах залучатимуть до робіт

21 червня Кабінет міністрів України вніс зміни у постанову, що стосується суспільно корисних робіт у воєнний час. Ключова новація – люди, які отримують виплати з безробіття, але не працевлаштовані понад 30 днів з моменту реєстрації у біржі праці, будуть залучатися до суспільно корисних робіт. Така праця оплачуватиметься у розмірі мінімальної зарплати у 2022 році – 6500 гривень (у жовтні виросте до 6700 гривень). Із робітником укладатимуть строковий трудовий договір. Постанова не уточнює, хто саме фігуруватиме як роботодавець у таких договорах.

У тексті постанови опублікований повний перелік робіт, які держава визначає як суспільно-корисні. Всі вони не потребують додаткової кваліфікації або підготовки. Серед них: ремонтно-відновлювальні роботи, розбір завалів, будівництво захисних споруд, надання допомоги населенню, благоустрій громади, вантажні та сільськогосподарські роботи. За виконану роботу працівник не отримуватиме коштів понад мінімалку, яку йому платитиме держава. Перелік необхідних робіт у кожній з громад буде визначати місцева влада.

Рішення про залучення до суспільно корисних робіт ухвалюють військові адміністрації разом із місцевою владою або самостійно. Далі рішення доводиться до населення через ЗМІ. Тому фактично суспільно корисні роботи вимагатимуть у безробітних лише після того ,як відповідне рішення ухвалять місцеві військові та адміністративні органи.

Від суспільно корисних робіт звільнені діти до 15 років, вагітні, жінки, які виховують дітей до трьох років, та особи, які займаються заходами національного спротиву. Заходи національного спротиву тлумачить ухвалений рік тому закон “Про основи національного спротиву”. Це не лише військова діяльність, але зокрема й “участь у підготовці громадян до руху опору”, “участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності”, “участь у наданні населенню правових послуг” тощо.

Ми фактично усунемо можливість, коли люди могли отримувати гроші від держави і відмовлятися від запропонованої роботи. В умовах воєнного часу держава не має для цього ресурсів. Усі повинні або воювати і захищати Батьківщину, або працювати на перемогу і для фронту,
– пояснив рішення уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Пізніше урядовий Центр протидії дезінформації повідомив, що у разі відмови від суспільно корисних робіт держава може призупинити виплату з безробіття.

Суспільно корисні та громадські роботи

Уряд одночасно вніс зміни у дві постанови – щодо громадських робіт і щодо суспільно корисних робіт. Таке рішення породило певну неясність, розповідає правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк.

До суспільно корисних робіт можуть залучати не лише безробітних, але також і працевлаштованих громадян або студентів, якщо органи влади ухвалили рішення про запровадження трудової повинності та домовились із керівниками підприємств. При цьому за працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, зберігається попереднє місце роботи та виплачується заробітна плата не нижча, ніж за основним місцем роботи.

Наприклад, військові адміністрації можуть домовитись із керівництвом заводу, який працює в умовах воєнного стану, про те, щоб виділити 10 працівників для участі у розборі завалів протягом двох тижнів. При цьому, робітники отримають оплату, яка не нижче їхньої середньої заробітної плати та не втратять свого робочого місця. Ймовірно, до таких рішень будуть звертатись у випадках, коли у громаді є нестача безробітних, які можуть брати участь у суспільно корисних роботах.

У липні Державний центр зайнятості пояснив різницю між суспільно корисними і громадськими роботами. За поясненням Центру, “суспільно корисні роботи мають оборонний характер або ж слугують для ліквідації надзвичайних ситуацій, які виникли в період воєнного стану”. Громадські ж роботи “організовуються для забезпечення економічної, соціальної та екологічної користі певної громади”.

Навряд чи рішення уряду можна назвати порушенням конституційних прав людини. Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та фіксує положення про вільний вибір праці людиною. Проте, Конституція також робить виняток для воєнного та надзвичайного стану. А законопроєкт “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, ухвалений 14 березня, вводить обмеження конституційних прав, викладених у статті 43.

Переваги на недоліки рішення

То які переваги від урядового рішення? Воно може допомогти розвитку благоустрою у громадах, бюджети яких раніше не дозволяли залучати працівників до певних видів робіт. Кабмін ухвалив рішення не в перші тижні війни, а після того, як запустив програми підтримки переселенців: релокацію бізнесу та фінансову допомогу підприємцям, які працевлаштовують ВПО.

Однак рішення уряду навряд чи суттєво допоможе вирішити проблему безробітних ВПО. Лише незначна частина з них стає на облік у центрі зайнятості. Наприклад, станом на середину травня до Львівського обласного центру зайнятості звернулися 2059 переселенців. При цьому в області в той же період зареєстрували понад 235 тисяч переселенців.

Слід пам’ятати про непропорційність внутрішньої міграції в Україні. У регіонах, які найбільше потребують післявоєнної відбудови, як правило, проживає менша кількість непрацевлаштованих переселенців. Відтак, там, де є достатньо роботи, місцева влада може не знайти потрібну кількість непрацевлаштованих, зацікавлених у суспільно корисній роботі. В інших регіонах та громадах навпаки – буде надлишок вільних “робочих рук”, але не вистачатиме роботи і процедури перетворяться на формальність.

Порядок запровадження суспільно корисних робіт дає надію, що у випадку дотримання всіх процедур суспільно корисні роботи будуть впроваджувати за необхідністю саме в тих громадах, які найбільше потребують робочої сили для післявоєнної відбудови.

Урядова постанова має дві сторони медалі. З одного боку, це ефективний інструмент залучення в життя та розвиток громади безробітних, зокрема і внутрішньо переміщених осіб. Водночас, є ризик перетворення суспільно корисних робіт на “відбувальщину”. Це трапиться, якщо обсяг некваліфікованої роботи, яку можуть знайти в громадах, не буде співмірним із кількістю безробітних, яких залучатимуть до робіт.