Паспорт з тризубом: коли в Україні закінчаться суперечки про громадянство

11 Серпня 2022
Паспорт з тризубом: коли в Україні закінчаться суперечки про громадянство
Головна > Публікації > Паспорт з тризубом: коли в Україні закінчаться суперечки про громадянство

Текст створений для сайту 24 каналу.
Чи може бути громадянином України той, хто пише заяву про отримання громадянства іншої країни, маючи на руках паспорт із тризубом? Чому український паспорт значно легше отримати тим, хто обертається в політичних елітах і водночас складно зробити це тим, хто на периферії? Чи може стати громадянином України учорашній росіянин? А якщо він засуджує війну і персонально путіна, але не знає мови та історії України?

Про те, хто заслуговує отримати громадянство, розмови йдуть давно. Вони розгоряються з новою силою, коли паспорт з тризубом отримує особа із сумнівною репутацією та мотивами або ж коли питання громадянства вплітають в політичні чвари.

Спробуємо розібратись, що дає громадянство України? Чому довкола нього постійно вирують пристрасті та що було б варто змінити в наших законах, щоб нарешті припинити суперечки, кому і за що його давати, а кому ні?

Що дає громадянство

Сучасний світ відкритіший, ніж будь-коли до того. Мільйони людей щороку мандрують між країнами: хтось як турист, а хтось у пошуках кращих умов життя. Український паспорт дуже для цього корисний. З ним можна в’їхати без візи або з оформленням візи на місці у 144 країни. За показником безвізового доступу український паспорт на 35 місці Індексу паспортів від компанії Henley&Partners.

Ще одна категорія людей – ті, хто шукає прихисток в Україні й хоче тут залишитись. Конституція України гарантує їм базові права людини: можливість працювати, отримувати медичну допомогу та освіту незалежно від того, чи ти маєш український паспорт. Як і в інших демократичних державах, економічні та соціальні права держава Україна забезпечує людям незалежно від наявності громадянства.

Тому цінність громадянства ховається у виняткових правах громадян, до яких іноземці не мають доступу. Лише громадяни України можуть брати участь в управлінні справами держави. Така можливість реалізується декількома шляхами.

Перший з них – обрання влади через голосування на виборах. Це можуть зробити винятково повнолітні громадяни нашої держави. Українці обирають президента, народних депутатів та місцеву владу і в такий спосіб визначають, хто ухвалюватиме рішення від їхнього імені впродовж найближчих кількох років. Обрана Верховна Рада призначає на посади прем’єра та міністрів, а тому, голосуючи на виборах до парламенту, ми не лише формуємо склад парламенту, але й опосередковано визначаємо обличчя влади виконавчої.

Другий шлях – самим стати владою. Тільки громадяни України можуть балотуватися на посаду депутата місцевої чи Верховної Ради, голови громади або навіть президента. А також брати участь у конкурсах на посади державної служби.

А ще є можливість ухвалювати державні рішення безпосередньо на всеукраїнських та місцевих референдумах. Їх ініціювати та брати участь можуть винятково громадяни України. Тому наш паспорт – це така собі перепустка в політичне життя держави.

Елітна натуралізація

Український паспорт, а з ним і доступ до політичного життя країни, за останні роки отримали кілька осіб, і це стало серйозним подразником для суспільства. Не тому, що українці проти натуралізації іноземців взагалі. Йдеться про людей, які дуже швидко долають дистанцію від отримання паспорта з тризубом до потрапляння на вищі щаблі влади.

Як це зробити, знає Вадим Новинський. У 2012 році тодішній росіянин та один із найбагатших українських бізнесменів отримав громадянство України з рук Януковича. А за рік був обраний народним депутатом і став одним із старожилів Верховної Ради.

Подальша епопея довкола українського паспорта Міхеїла Саакашвілі завдала чимало репутаційної шкоди Україні. І продемонструвала, що українське законодавство дуже далеке від ідеалу, коли громадянство можна не тільки дати, але й забрати через дуже формальні причини. Наприклад, через те, що Міграційна служба начебто не знала про судимості Саакашвілі на момент отримання громадянства, а пізніше дізналася і вирішила, що експрезидент Грузії ввів українську владу в оману. Тому вирішила забрати у нього паспорт і депортувати.

Нова спіраль дискусії про те, чи варто надавати громадянство з політичних мотивів і кому саме, спалахнула впродовж останніх місяців. Спочатку Володимир Зеленський заявив, що розглядає можливість надання українського паспорта російському блогеру Олександру Невзорову, а за декілька днів з’явились повідомлення у медіа, що такою ж опцією може скористатися російський олігарх Михайло Фрідман. Це викликало жваву полеміку в українському інформаційному просторі та вкотре продемонструвало всю чутливість питання.

Що треба змінити

Тією зміною, яка б зняла більшість суперечностей, може стати перегляд норм Конституції щодо того, хто може претендувати на найвищі посади в країні. Зараз Основний Закон дозволяє стати народним обранцем за умови, що кандидат має громадянство незалежно від того, коли він його набув. Водночас Конституція вимагає, щоб кандидат в депутати постійно проживав на території країни щонайменше п’ять останніх років, а кандидат у президенти – не менше десяти останніх років.

Така норма на тридцять першому році незалежності в 21 столітті є архаїзмом. Вона потрапила в Конституцію лише тому, що на момент ухвалення не минуло п’ять років з дня проголошення Незалежності України. Тому було неможливо встановити вимогу про перебування в громадянстві України впродовж тривалого періоду як обов’язкову умову участі у загальнонаціональних виборах. Замість неї батьки Конституції запропонували норму з постійним проживанням на території України.

Зараз немає жодних об’єктивних перешкод, щоб не змінити цю норму, пов’язавши доступ до політики із терміном перебування в громадянстві України, а не часом проживання на її території. Адже для повноцінного політичного життя важливо не де ти мешкаєш, а чи маєш стійкий і тривалий правовий зв’язок із державою. Завдяки цій зміні можна не допустити повторення історії з Вадимом Новинським, який аж надто швидко пройшов всі щаблі від іноземця до депутата.

Ще один варіант пропонує прем’єр-міністр Денис Шмигаль. На його думку, громадянство України сьогодні є привілеєм і тому кожен, хто його хоче отримати, повинен знати й розуміти те, як влаштована наша країна та її закони. Йдеться про комплексний іспит для отримання громадянства, який має включати перевірку рівня володіння державною мовою, знань історії держави та її Конституції.

Наприкінці липня уряд зареєстрував законопроєкт, у якому пропонується зобов’язати охочих отримати громадянство складати іспити на знання основ Конституції та історії України. Якщо закон ухвалять, то для отримання українського паспорта розуміти й спілкуватися мовою буде недостатньо. Доведеться підтвердити рівень володіння нею відповідно до вимог, які встановить Національна комісія зі стандартів державної мови.

Ідея цілком слушна, адже йдеться про знання та вміння, які свідчать про базову адаптацію іноземця до життя в українському суспільстві. Заодно відсіюються ті особи, які не виявили належного інтересу до країни, громадянами якої хочуть стати.

Україна потребуватиме робочих рук для відбудови та розвитку держави. Зокрема – і мігрантів. Це неминуче загострить суперечки про те, на яких умовах надавати український паспорт. Тому краще вже зараз змінити підходи до громадянства, щоб вони відповідали викликам сьогодення та потребам прийдешнього дня.