Коли державність перестає бути абстракцією

04 Серпня 2022
Коли державність перестає бути абстракцією
Головна > Публікації > Коли державність перестає бути абстракцією

Незалежна Україна успадкувала від СРСР не лише закони роботи державної машини і модель взаємодії з громадянами за принципом «ти ніхто», але і правила святкування державних свят

Це коли офіційні ритуали наповнені церемоніями і типовими промовами чиновників.

Як поводитись під час таких свят, ми засвоюємо ще у школі. Треба сидіти чи стояти спокійно, старатися не дрімати. А якщо свято — це ще й вихідний і на урочистостях не конче бути присутнім, то варіантів безліч: від відпочинку на природі до більш практичних вправ на городі біля картоплі.

Коли минулого року президент України Володимир Зеленський призначив нове свято — День Державності, більшість українців відреагували на це за знайомою і описаною вище схемою. Більшість навіть не задумувалися про що це свято: трохи офіціозу невелика плата за додатковий вихідний.

Але повномасштабна війна змінила все. Держава, з якою у більшості із нас не найкращий досвід взаємодії, перестала бути чимось далеким. Вона стала тим, за що стоять хлопці і дівчата на передовій. Бо держава — це ми, це політики, яких ми обираємо, це правила, за якими ми живемо. І ми можемо їх приймати чи, навпаки, відкидати. Це добре знає Віктор Янукович, спроба якого розвернути країну супроти волі народу закінчилася для нього плачевно.

Тому це прекрасно, що напередодні свята ніхто не каже, як його проводити та що відчувати. Відповідно, у нього можна вкласти більше нешаблонного, особистого. Зараз, коли заради збереження держави все більшій частині людей доводиться брати до рук зброю, в кожного з нас є багато особистого у ставленні до держави. Такого, що робить її символи і мільйони співгромадян такими близькими і об’єднаними одною метою. Не просто так підпілля на окупованих територіях окрім фізичного знищення ворогів ще й відновлює символи української держави, які загарбники намагаються замінити своїми.

Але держава — це не лише символи, а передусім організм, з яким ми взаємодіємо повсякчас. І в ньому досі залишилося багато пострадянських рудиментів. Політики, які прагнуть влади, обіцяють змінити це і побудувати такі інституції, що орієнтуватимуться на людей, а не на конкретних осіб, які монетизують українську бюрократію. А далі, як у відомій байці, самі стають драконами, себто частиною системи.

Але добре, що рушіями змін у суспільстві є не стільки політики, скільки ми з вами — громадяни України. Саме завдяки громадянському суспільству за останні роки українська держава змінилась настільки, що уже не вийде змусити нас полюбити радянське ретро із блатом і перевагами від близькості до начальства. Як би влада не хотіла, але вона не має іншого вибору, як працювати на користь усіх громадян і дотримуватися правильних процедур. Навіть в умовах війни призначають відібраного на прозорому конкурсі керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури, готуються запустити конкурс з обрання очільника Національного антикорупційного бюро, а з державних посад звільняють тих, у кого підмочена репутація. Так, процеси йдуть не просто, але рух є.

90% українців прагнуть вступу України до ЄС, а 73% – до НАТО. І не тому, що на захід від нашого кордону є загадкове ельдорадо, яке зробить всіх щасливими. Багато українців були у Європі і добре знають, як там працюють інституції. Тому, коли йдеться про побудову Європи в себе, більшість населення прекрасно розуміє, що одним євроремонтом у квартирі не обійдешся.

Потрібно міняти інституції. Як це вже зробили чимало країн, що мали схожий із нами досвід життя при комуністах: Литва, Латвія, Естонія, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина та інші. Вони змогли перебудувати свої державні машини із обслуговування партії та її перших осіб на службу усім громадянам. Ми це можемо і вміємо робити. Після реформи децентралізації громади отримали більше повноважень і грошей. Коли люди зрозуміли, що лише від них залежить те, як вони будуть жити далі, підзвітність влади і включеність у побудову процесів на місцях зросла в рази.

Цього року Україна зробила величезний крок до своєї мети — стала кандидатом у члени Європейського Союзу. Це запускає серйозні процеси зміни у державі і цю можливість ми маємо використати, щоб нарешті добудувати нові працюючі інституції. І верховенство права, зниження рівня корупції – це лише перший крок, який передусім потрібен людям, а не нашим західним партнерам.

Ми повинні пам’ятати, що державність — це процес, у якому кожен громадянин має набагато більше впливу, ніж час від часу ходити на вибори. І не використовувати ці можливості — це дозволяти іншим вирішувати яким буде твоє життя.