Закони про медіа та доступ до безоплатної правничої допомоги

01 Вересня 2022
Закони про медіа та доступ до безоплатної правничої допомоги
Головна > Моніторинг рішень > Закони про медіа та доступ до безоплатної правничої допомоги

Нардепи ухвалили суперечливий законопроєкт про медіа, який потрібен для вступу у ЄС та хочуть спростити доступ до правової допомоги. 

Почали розглядати закон про медіа 

Законопроєкт 2693-д від 02.07.2020 

Яка стадія: ухвалили в першому читанні. Нардепи ще можуть внести зміни у текст. 

На кого вплине: громадян, медіа-групи, ЗМІ, журналістів, членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, органи державної влади і місцевого самоврядування, політичні партії, кандидатів на політичні посади. 

Що змінює:  

  • встановлює вимоги до прозорості структури власності суб’єкта у сфері медіа: 
  • розкриття інформації: 
  • про структуру власності, що дає змогу встановити осіб, які мають пряму чи опосередковану участь або можливість впливати на управління;  
  • про ключових учасників медіа та всіх ключових учасників юридичних осіб у ланцюжку володіння корпоративними правами; 
  • про характер взаємозв’язків між цими особами;  
  • відсутність трастів серед власників істотної участі у медіа на всіх рівнях; 
  • відсутність зареєстрованих юридичних осіб в офшорах серед власників істотної участі; 
  • розширює гарантії захисту дітей від шкідливого контенту: провайдери несуть відповідальність за розповсюдження такого контенту, а онлайн медіа мають інформувати про потенційну шкідливість; 
  • змінює процедуру покарання за недотримання квот української музики на радіо: якщо квоти недовиконуються більше, ніж на 10% від встановленого рівня, порушник одразу отримує штраф. Якщо квота не виконується менше , ніж на 10%, то порушник отримує попередження, а після 5 попереджень – штраф;  
  • встановлює обов’язок та порядок спростування поширеної у ЗМІ інформації. Заяву про спростування можна буде подати упродовж 20 днів з дня поширення інформації. Медіа має розглянути її впродовж 14 днів. ЗМІ можуть відмовитись від спростування, після чого особа може звернутись до суду; 
  • визначає, що Перелік осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України затверджує та веде Нацрада. Вона додає особу до списку за зверненням РНБО, СБУ, поліції чи самої Нацради у разі застосування щодо таких осіб санкцій, вчинення ними злочину, відкриття кримінальних проваджень тощо; 
  • вперше впроваджується регулювання онлайн медіа;  
  • вводить механізм відповідальності для друкованих медіа. Нацрада зможе розглядати скарги чи у рамках моніторингу ухвалювати рішення щодо притягнення до відповідальності за порушення закону, у т.ч. до тимчасового блокування веб-сайту; 
  • вводить механізм співрегулювання медіа, що дозволятиме учасникам ринку без залучення Нацради виписувати деталізовані кодекси мовлення і самостійно вирішувати частину проблем; 
  • удосконалює норми щодо передвиборчої агітації. Зокрема визначає, що медіа мають поширювати повідомлення про перебіг виборчого процесу без перекручування фактів, інформація про учасників виборів висвітлюється без надання необґрунтованих переваг, а про кандидатів та партії – збалансовано. Також визначає, що вимоги виборчого законодавства щодо змісту, форми, маркування, обмежень та джерел фінансування застосовуються до агітації в інтернеті; 
  • забороняє роботу в Україні онлайн кінотеатрів країни-агресора. 

Що так:  

  • закон про медіа є одним із кандидатських зобов’язань України для вступу до Європейського Союзу. Представництво ЄС в Україні привітало плани парламенту розглянути цей законопроєкт. Ще у 2020 році Рада ЄС просила Україну якомога швидше розглянути закон про медіа; 
  • узгоджує законодавство України з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення та Директивою про аудіовізуальні медіа послуги; 
  • підвищує роль саморегулювання медіа. 

Що не так: 

  • політична залежність членів державного регулятора – Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Президент та парламент призначають по половині складу цього органу, що ставить під сумнів його незалежність. Але цей порядок не виправити без змін до Конституції; 
  • залежність парламентських кандидатів до Нацради від фракцій. Номінувати кандидатів можуть лише фракції, що суттєво обмежує можливість номінування незалежних кандидатів.  

Що далі:  

  • строк внесення пропозицій та правок до законопроєкту продовжили до 21 дня. Це рідкісна практика для парламенту; 
  • народні депутати очікують у вересні отримати висновок Європейської комісії щодо тексту законопроєкту. 

Спрощують доступ до безоплатної правничої допомоги 

Законопроєкт 7473-д від 09.08.2022 

Яка стадія: ухвалили в першому читанні. Нардепи ще можуть внести зміни у текст. 

На кого вплине: громадян, адвокатів, суддів, недієздатних та обмежено дієздатних осіб, дітей, затриманих, внутрішньо переміщених осіб, малозабезпечених громадян. 

Що змінює:  

  • додає до документів, що підтверджують повноваження адвоката, доручення органу безоплатної правничої допомоги. Наразі повноваження адвоката як представника підтверджуються лише довіреністю або орденом; 
  • передбачає обов’язкову участь адвоката у справах щодо обмеження цивільної дієздатності, надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 
  • адвокати та інші фахівці у галузі права можуть надавати безоплатну правничу допомогу; 
  • дозволяє недієздатним особам та особам, дієздатність яких обмежена, особисто, а не через опікуна звертатись за отриманням безоплатної первинної правничої допомоги щодо питань, звернення з яких їм дозволяється до суду; 
  • визначає, що право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають малозабезпечені особи, повнолітні діти, особи, щодо яких застосовані адміністративні арешт чи затримання, затримані в порядку кримінального провадження, внутрішньо переміщені особи, громадяни, які проживають на тимчасово окупованих територіях, потерпілі під злочинів щодо статевої свободи чи торгівлі людьми тощо. 

Що ще: 

  • підвищення доступу до первинної та вторинної правничої допомоги. Це підвищить гарантії захисту прав людини у судах та під час розслідувань кримінальних справ; 
  • підвищення прав обмежено дієздатних та недієздатних громадян, які досить часто залежні від своїх опікунів і обмежені у своїх правах.